Верхня Мануйлівка
Верхня Мануйлівка — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 586 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мануйлівський старостат.
| село Верхня Мануйлівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Код КАТОТТГ | UA53020090080075007 |
| Облікова картка | ВР України |
| Основні дані | |
| Населення | 586 |
| Поштовий індекс | 39120 |
| Телефонний код | +380 5342 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′43″ пн. ш. 33°43′38″ сх. д. / 49.34528° пн. ш. 33.72722° сх. д.Координати: 49°20′43″ пн. ш. 33°43′38″ сх. д. / 49.34528° пн. ш. 33.72722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
73 м |
| Відстань до обласного центру |
82,4 км |
| Відстань до районного центру |
25,4 км |
| Найближча залізнична станція | Козельщина |
| Відстань до залізничної станції |
25,7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39120, Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Верхня Мануйлівка, вул. Горького, 40 |
| Сільський голова | Щеглова Віра Антонівна |
| Карта | |
  Верхня Мануйлівка | |
 Верхня Мануйлівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Після ліквідації Козельщинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Кременчуцького району[1]. Відстань до райцентру становить близько 25 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Староста — Віра Антонівна Щеглова, діловод — Таміла Борисівна Артюх.
ГеографіяРедагувати
Село Мануйлівка виникло наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Сучасне село Верхня Мануйлівка знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією Псла, а за 1,5 км розташовано село Нижня Мануйлівка, нижче за течією за 4 км розташовано село Піски. Навколо — сосновий ліс. На правому березі Псла розташований Ландшафтний заказник «Псільський».
ІсторіяРедагувати
Відомо, що землі, де розташоване село, були заселені здавна. Біля Верхньої Мануйлівки виявлено поховання (трупоспалення) перших століть до нашої ери. Село засноване, вірогідно, наприкінці XVII — на початку XVIII століття, і значиться як Мануйлівка. У документах є згадка про нього, датована 1729 роком.
У сільській вигадці, популярній й донині, говориться, що село нібито заснували козаки, вихідці із Запорізької Січі, які пливли вгору по Дніпру, шукаючи вільних земель, щоб оселитися там.
З XVII століття село входило в Говтвянську сотню Миргородського полку; у селі було 88 дворів посполитих селян, підлеглих безпосередньо гетьмансько-старшинській адміністрації.[2]
У 1728 році гетьман України Данило Апостол віддав Мануйлівку «на ранг» судді Миргородського полку Ф. Остроградському, який згодом, у 1741 році, одержав грамоту від Генеральної канцелярії на вічне і потомствене володіння селом. Але вже в 1784 році Мануйлівка згідно з грамотою цариці Катерини II перейшла у власність Марфи Лалош (вдова Андрія Федоровича Остроградського, у другому шлюбі за бригадиром Костянтином Лалош).[2]
У перші десятиліття існування села через постійну боротьбу з весняними повенями частина жителів Мануйлівки переселилась на більш підвищену місцевість, де незабаром утворилося село, назване Верхньою Мануйлівкою або Горою.
Швидкому розвитку села сприяли вигідне географічне положення та багаті угіддя. У 1859 році в селі вже було 267 дворів, де проживало 1897 осіб. У цей час значна частина мануйлівських земель стала власністю князя О. П. Ширінського-Шихматова.[2]
Пізніше власницею села стала Наталія Остроградська (Ширінська-Шихматова), а потім її донька, так звана "мануйловская благодетельница" Олександра Орловська.
ОсвітаРедагувати
У селі знаходиться Мануйлівський ліцей, де навчається до 80 дітей. Також працює відділення ДЮСШ.
КультураРедагувати
У центрі села бовваніє пам'ятник сталіністу Максіму Горькому. Поряд розміщений Будинок культури. Діє бібліотека, фонд якої нараховує більше 14 тисяч книг.
Також у Мануйлівці вже декілька років проводяться змагання дельтапланеристів на Кубок Олександра Величка.[3] На ці змагання приїжджають із сусідніх країн.
Розбудова інфраструктури і культурно-просвітницька діяльність мануйлівських княгиньРедагувати
Олександра Орловська зі своєю матір'ю Наталією розбудували інфраструктуру і провели велику культурно-просвітницьку роботу села. Вони збудували чотири школи, чайну для всіх охочих, заснували аматорський театр, лікарню з усім необхідним (працював лікар О.Орловський, медсестра, були медикаменти і необхідні інструменти), першу у повіті безкоштовну бібліотеку-читальню, в яку самі купували книги, столичні журнали і газети.
ОсобистостіРедагувати
У 1897 та в 1900 роках у Верхній Мануйлівці жив і працював у літній час радянський письменник Максим Горький, якого запросила і повністю утримувала за свій рахунок княгиня Олександра Орловська. Тут у 1897 році народився син письменника Максим [4]. Оповідки і радянська влада приписували письменникові культурно-просвітницьку діяльність мануйлівських княгинь, але як згадувала пізніше дружина сталініста Катерина Пєшкова: "«Рады были приглашению княгини Орловской, так как у нас не было и сантима в кармане...»[5]
У Мануйлівці Горький написав повісті й оповідання: «Подружжя Орлови», «Ярмарок у Говтві», «Троє», «Мальва», «Тьху» та почав писати свій великий твір «Фома Гордєєв».[6]
Із Верхньої Мануйлівки родом дружина Григора Тютюнника Людмила Василівна, тому відомий український письменник часто тут бував та працював.
У 1937 році декілька місяців у Мануйлівській школі працював Олесь Гончар. Пізніше хтось з мануйлівчан написав на майбутнього письменника донос, і той ледве врятувався від НКВС.
У 1926 році у Мануйлівці гостював Остап Вишня. Тут письменник написав свої найкращі усмішки.
Тут народився відомий метеоролог Володимир Семенович Самойленко[7]
У Мануйлівці бували видатні люди: Андрій Головко, Євген Гуцало, Павло Тичина, Феодосій Роговий, Скиталець, Іван Карпенко-Карий, Олександр Орловський, Густав Нейгауз, Євграф Крендовський та ін.
ГалереяРедагувати
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 425.
- ↑ Новости — AVISPRO — Парапланы в Кременчуге на сайті AVISPRO (рос.)
- ↑ Константин Буркут. Об одном литературном музее Полтавщины или Поездка в Верхнюю Мануйловку
- ↑ Як і чому створили образ «буревісника революції» для Верхньої Мануйлівки. Telegraph. 20 червня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 426.
- ↑ Самойленко Владимир Семенович (1896 – 1987). www.ocean.ru. Процитовано 19 серпня 2022.
Джерела та приміткиРедагувати
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 115. — ISBN 5-88500-033-6.
- Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 352 с.