Верхньонімецька мова

група німецьких діалектів

Верхньонімецькі діалекти (нім. hochdeutsche Mundarten), або просто верхньонімецька (Hochdeutsch) — включає різновиди німецької мови, якими розмовляють на південь від ізоглос Бенрат і Юрдинген у центральній і південній Німеччині, Австрії, Ліхтенштейні, Швейцарії, Люксембурзі та східній Бельгії, а також у сусідніх частинах Франції (Ельзас і північна Лотарингія), Італії (Південний Тіроль), Чехії (Богемія) і Польщі (Верхня Сілезія). Ними також розмовляють у діаспорі в Румунії, Російській Федерації, Сполучених Штатах Америки, Бразилії, Аргентині, Мексиці, Чилі та Намібії. До верхньонімецької мови належать південнонімецькі і середньонімецькі діалекти.

верхньонімецька
Hochdeutsch
Поширена в Швейцарія Швейцарія, Німеччина Німеччина, Австрія Австрія, Ліхтенштейн Ліхтенштейн, Франція Франція, Італія Італія, Венесуела Венесуела
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Германська гілка
Західнонімецька група
Офіційний статус
Коди мови

Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (7501050), средньоверхньонімецький (10501350), ранньоверхньонімецький (13501650) і нововерхньонімецький1650).

Верхньонімецька мова позначена верхньонімецьким зсувом приголосних, що відокремлює її від нижньонімецької (нижньосаксонської) і нижньофранкської (включаючи нідерландську) у межах континентального західногерманського діалектного континууму. Вони виділилися в результаті другого переміщення приголосних звуків.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)