Ве́рнор Вінжі (англ. Vernor Vinge(Слухатиi[ˈvɪni][2]; *10 лютого 1944, Вокеша, штат Вісконсин) — американський математик, програміст і письменник. Його найвідоміші романи: «Полум'я над безоднею» (A Fire upon the Deep, 1992), «Глибина у небі» (Deepness in the Sky, 1999) та «Кінець веселок» (Rainbows End, 2006), які нагороджені премією «Г'юго». Також він автор концепції технологічної сингулярності і один з перших описав кіберпростір

Вернор Вінжі
Vernor Vinge
Vernor Vinge.jpg
Вернор Вінжі на конференції «Комп'ютери, свобода і приватне життя», 2006 рік.
Ім'я при народженні англ. Vernor Steffen Vinge
Народився 10 лютого 1944(1944-02-10) (76 років)
Вокеша, Вісконсин, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність математик, програміст
Сфера роботи математика
Alma mater Каліфорнійський університет у Сан-Дієго[1], Каліфорнійський університет у Сан-Дієго[1], Університет штату Мічиган[1] і Сан-Дієзький державний університет
Мова творів англійська
Роки активності з 1966
Жанр наукова фантастика
Magnum opus «Полум'я над безоднею», «Глибина у небі»
У шлюбі з Джоан Д. Вінджі
Нагороди «Г'юго»:
Найкращий роман — 1993, 2000, 2007
Найкраща повість — 2003, 2005
Премія «Прометей» — 1987, 2000, 2004, 2007, 2014.
Сайт: vrinimi.org

CMNS: Вернор Вінжі на Вікісховищі

Один з найцікавіших письменників-фантастів, людина, яку називають «найсерйознішим автором гостросюжетної прози». Твори Вернора Вінжі завжди вирізняються продуманим до дрібниць сюжетом, чітко окресленими характерами та емоційністю.

БіографіяРедагувати

Вернор Вінжі народився в містечку Вокеша (Вісконсин) у сім'ї географів. Початок свого життя провів у Мічігані, з раннього віку цікавився наукою і зокрема комп'ютерами. Закінчив державний університет штату Мічиган за спеціальністю комп'ютерні науки, згодом здобув ступінь доктора філософії. Протягом тридцяти років викладав математику і комп'ютерні науки в університеті Сан-Дієго, доки 2000 року не звільнився, щоб повністю присвятити себе «творчій» роботі.[3]

Його першу працю — оповідання «Розміщення» (англ. Apartness, 1965) було надруковано в червні 1965 року в журналі «Нові світи». Відтоді він став регулярним автором на сторінках науково-фантастичних журналів протягом кінця 60-х — початку 70-х років. 1969 року вийшов перший роман письменника — «Світ Грімм» (англ. «Grimm's World»), який він розширив з оповідання «Історія Грім» (англ. Grimm's Story), опублікованого роком раніше в збірнику Orbit 4. Згодом, 1975 року, виходить його другий роман — «Дотепник» (англ. «The Witling»), проте справжню славу Віндж здобуває 1981 року, з виходом повісті «Істинні імена» (англ. «True Names»), в якій уперше з'являється концепція кіберпростору. Певні ідеї з цього твору підхоплено і втілено іншими авторами в новому літературному жанрі — кіберпанк. Мова йде про таких письменників, як Вільям Гібсон, Ніл Стівенсон тощо.

Наступні два романи Вінжі — «Війна — миру» (англ. «The Peace War», 1984), «Покинуті в реальному часі» (англ. «Marooned in Realtime», 1986) — номінувались на премію «Г'юго», але поступились конкурентам: романам Вільяма Гібсона та Орсона Скотта Карда відповідно. Натомість три наступні романи автора цю премію отримали: «Полум'я над безоднею» (англ. «A Fire Upon the Deep», 1992), «Глибина у небі» (англ. «A Deepness in the Sky», 1999) і «Кінець веселок» (англ. «Rainbow's End», 2006).

Роман «Глибина у небі» — став однією з найпомітніших подій у жанрі наукової фантастики 90-х років. Він здобув однакове визнання як у критиків, так і читачів та поставив Вернора Вінжі на один щабель з такими авторами, як Ден Сіммонс.

Цікаві фактиРедагувати

  • Протягом 1972—1979 років перебував у шлюбі з відомою письменницею-фантастом Джоан Д. Вінжі. На думку читачів, у певний період він «відійшов у тінь» своєї дружини. Проте, як вважає більшість критиків, твори Вернора носять набагато серйозніший і глибший характер, аніж Джоан.
  • Письменник — прихильник вільного програмного забезпечення. Зокрема, майже щорічно, Вінжі входить до складу комітету Free Software Foundation з вручення премії за прогрес у сфері вільного програмного забезпечення.

НагородиРедагувати

Бібліографія[4]Редагувати

Романи і цикли творівРедагувати

Коротша прозаРедагувати

  • «Розміщення» (англ. Apartness, 1965)
  • «Заучка, біжи!» (англ. Bookworm, Run!, 1966)
  • «Співучасник» (англ. The Accomplice, 1967)
  • «Захоплення за замовчуванням» (англ. Conquest by Default, 1968)
  • «Страх бомби» (англ. Bomb Scare, 1970)
  • «Наукова виставка» (англ. The Science Fair, 1971)
  • «Просто мир» (англ. Just Peace, 1971) в співавторстві до Вільям Рупп
  • «Ризик» (англ. Long Shot, 1972)
  • «Первородний гріх» (англ. Original Sin, 1972)
  • «Вихор часу» (англ. The Whirligig of Time, 1974)
  • «Помічник рознощика» (англ. The Peddler's Apprentice, 1975) в співавторстві з Джоан Д. Вінджі
  • «Істинні імена» (англ. True Names, 1981)
  • «Коштовний камінь» (англ. Gemstone, 1983)
  • «Виграв Нобілівську премію!» (англ. Win a Nobel Prize!, 2000)
  • «Швидкі часи у школі Фермонт» (англ. Fast Times at Fairmont High, 2001)
  • «Кукі-монстр» (англ. The Cookie Monster, 2003)
  • «Синтетична удача» (англ. Synthetic Serendipity, 2004)
  • «Сухе мартіні» (англ. A Dry Martini, 2009)
  • «Попереднє наближення рівняння дракона, витяг з спогадів зоряного капітана Ю. Т. Лі» (англ. A Preliminary Assessment of the Drake Equation, Being an Excerpt from the Memoirs of Star Captain Y.-T. Lee, 2010)
  • «Перша пригода кращого друга» (англ. BFF's First Adventure, 2015)
  • «Легальний» (англ. Legale, 2017)

ПриміткиРедагувати