Вересаєв Вікентій Вікентійович
Вересаєв Вікентій Вікентійович | |
---|---|
Вересаев Викентий Викентьевич | |
Вікентій Вересаєв (ліворуч) з Леонідом Андреєвим, 1912 | |
Ім'я при народженні | рос. Викентий Викентьевич Смидович |
Псевдо | Вересаев |
Народився |
4 (16) січня 1867 Тула |
Помер |
3 червня 1945 (78 років) Москва |
Поховання | Новодівочий цвинтар |
Країна |
![]() ![]() |
Діяльність | письменник |
Alma mater | Тартуський університет і Санкт-Петербурзький державний університет |
Знання мов | російська |
Жанр | проза, оповідання і повість |
Magnum opus | Q23308610? |
Автограф |
![]() |
Нагороди | |
Смідович Вікентій Вікентійович, літературний псевдонім Вересаєв (рос. Вересаев Викентий Викентьевич; 4 (16) січня 1867, Тула — 3 червня 1945, Москва) — російський радянський письменник, за фахом лікар.
Народився у м. Тулі; 1890 та 1892 працював в Україні (у Юзівці на Донбасі) як лікар. Автор низки повістей, романів, оп., кн. «Записки лікаря» (видана українською мовою 1903 у Львові), серії нарисів «Підземне царство» (1892; про життя донецьких шахтарів), історико-літ. праць; автор ст. «Любити Україну — любити Шевченка» (1939). Укр. мовою видані «Твори» (2 тт., 1956).
15 травня 1920 року в Коктебелі на дачі Вересаєва відбулась VII обласна (підпільна) конференція РКП(б)[1].
ЛітератураРедагувати
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
ДжерелаРедагувати
- Сайт письменника(рос.)
- Календар ювілейних та пам'ятних дат Донецької області. 2017 рік /Укл. В. І. Романько. — Слов'янськ: Вид-во «Друкарський двір», 2017. — 95 с.
ПосиланняРедагувати
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |