Відкрити головне меню

Вербі́вка (до 1963 року — Річиця)[2] — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[3] Підпорядковується Висоцькій сільській раді.[3] Населення становить 456 осіб (2011).[1]

село Вербівка
Verbivka dubr prapor.png
Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Висоцька сільська рада
Код КОАТУУ 5621882003
Облікова картка с Вербівка 
Основні дані
Засноване 1700[джерело?]
Населення 456 (01.01.2011)[1]
Площа 0,77[джерело?] км²
Густота населення 692,21[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34112[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°45′52″ пн. ш. 26°33′12″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
146[джерело?] м
Водойми озера Велике Почаївське та Мале Почаївське, річка Безіменна[джерело?]
Місцева влада
Адреса ради 34111, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Висоцьк, вул. Б. Хмельницького, 20, тел. 6-02-84[джерело?]
Карта
Вербівка. Карта розташування: Україна
Вербівка
Вербівка
Вербівка. Карта розташування: Рівненська область
Вербівка
Вербівка
Мапа

НазваРедагувати

До 1963 року називалося Річиця.[2] Іноді називалася Річицею-Василівкою.[джерело?] Польською мовою згадується як Rzeczyca,[4] російською — як Рѣчица.[5]

ГеографіяРедагувати

Село розташоване в 9 кілометрах від Висоцька.[джерело?]

За декілька кілометрів від села Вербівка розташоване родовище, де проводиться видобуток торфу. Роботи з видобування веде фірма «РЕКОРД».[джерело?]

Біля села розташовані два озера: Почаївське велике і Почаївське мале, а також гідрологічні заказники: «Озеро Велике Почаївське» та Золотинський заказник.[джерело?]

Селом протікає річка Безіменна.[джерело?]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[6]

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 607 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,5 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[7]

Клімат Вербівки
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,3 19,2 22,8 23,8 23,1 18,2 11,8 4,7 −0,1 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,4 13,6 17,4 18,5 17,6 13,2 7,8 2,2 −2,6 7,1
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −3,9 2,6 8,1 12,0 13,2 12,2 8,3 3,8 −0,2 −5,1 2,9
Норма опадів, мм 36 29 28 41 56 88 81 64 57 45 41 41 607
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

Корінні жителі належать до давньоруських православних дворян, і приписані нині до дворян, міщан, і селян. Так пише про Річицю М. І. Теодорович в Історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії в 1889 році. В письмових джерелах село вперше згадується у 1646 році, а саме 1 лютого 1646 року у Висоцькому замку по смерті останнього з князів Соломерецьких по чоловічій лінії та його матері Регіни Гощанської Соломерецької відбувся поділ спадкових добр між чотирма сестрами. І так Анні Євграції з князів Соломерецьких, яка була замужем за Генріхом Кашовським дісталися: місто і замок Висоцьк і село цієї назви, село Річиця.[джерело?]

Селянам — кріпакам тоді жилося дуже важко через панське гноблення. Так 31 грудня 1649 року війт села Річиця Якуб Мілашевич разом з війтами та міщанами міста Висоцька і підданими сіл Удрицьк, маєтку Тумень … подавали скаргу копному суду Пінська на орендарів Висоцької волості Романа і Степана Стрілецьких за непомірні побори, викупи грошові, грабунки худоби, коней, речей, товарів, заборону продажу товарів іншим купцям, за нелюдські побої, ув'язнення у Висоцькому замку і навіть убивства підданих.[джерело?]

У 1877 році жителі села брали участь у будівництві сучасної православної Свято-Успенської церкви у Висоцьку з двома вівтарями. До речі другий був названий в честь Архистратига Божого Архангела Михаїла покровителя села Річиця. Саме для жителів села Річиці, один раз в році, в день його пам'яті Архистратига Михаїла, 21 листопада, звершувалася Божественна Літургія біля цього вівтаря.[джерело?]

28 травня 1910 року в селі відбувся селянський бунт. Селяни — чиншовики стали на захист своєї землі через не вірне розмежування земель, на яку претендував місцевий поміщик Ісаков. У придушенні його брало участь біля 150 чоловік поліції та була застосована вогнепальна зброя. Під час бунту було вбито землеміра Макаревського та поранено одного стражника, вбито одного селянина та біля 20 поранено, а 61 чоловіка заарештовано та притягнуто до судової відповідальності.[джерело?]

У Першій світовій війні брали участь: Карпінський Петро, поранений 28.08.1914 року; Карпінський Степан Петрович, поранений 11.01.1915 року; Карпінський Павло, поранений 23.10.1914 року; Козубовський Ілля Лук'янович, потрапив в полон 01.11.1915 року; Козубовський Лук'ян Андрійович, поранений 09.06.1915 року та інші.[джерело?]

У 1918—1921 роках влада у селі змінювалась декілька разів. У 1921 році село опинилося у складі Польської держави, Висоцької гміни Столінського повіту Поліського воєводства з центром у Пінську.[джерело?]

У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[5]

У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4]

У 1935 році селі, на кошти селян, була побудована початкова школа на 4 класні кімнати. У двох класах вчилися діти, а дві — займали вчителі. Навчання там велося лише польською мовою. У 1934 року в селі діє Річицький підпільний підрайком КСМЗБ, якому підпорядковувалося п'ять осередків в навколишніх селах. 11 листопада 1935 року молодь села Річиця відмовилася співати польський держваний гімн.[джерело?]

Під час Другої світової війни в селі діяло українське націоналістичне підпілля. У жовтні 1943 року місцевою провідницею була жінка з псевдо «Ганна», шефом Червого Хреста — «Одарка», господарчою — «Белва».[8]

У 1947 році село Річиця разом з хуторами Деревок та Костер підпорядковувалося Річицькій сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[9]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[10] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][12] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,97 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 7,94 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 3,56 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 316 мбер, з якої: зовнішнього — 39 мбер, загальна від радіонуклідів — 277 мбер (з них Cs — 266 мбер).[13]

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1906[5] 306
1921[4] 822 +168.6%
1989[14] 634 −22.9%
1993[13] 564 −11.0%
2001[15] 514 −8.9%
2011[1] 456 −11.3%
2017[16] 479 +5.0%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 456 осіб.[1]

Станом на 1906 рік у селі було 38 дворів та мешкало 306 осіб.[5]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 151 будинків та 822 мешканці, з них: 400 чоловіків та 422 жінки; 784 православні та 38 юдеїв; 784 українці (русини) та 38 євреїв.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 634 особи, з яких 302 чоловіки та 332 жінки.[14] На кінець 1993 року в селі мешкали 564 жителі, з них 143 — дітей.[13]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 514 осіб.[15]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]

Мова Відсоток
українська 97,19 %
російська 1,50 %
білоруська 0,94 %
інші 0,37 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[18]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 67 58 125
18-39 25 50 75
40-59 27 48 75
60+ 103 78 181
Разом 222 234 456

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[19]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 456
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
145 28 123 24 268 52 98 19 141 28 239 47
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[20]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
388 125 173 - - 26 1 2 4 12 44 - - 1

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Висоцькою сільською радою.[3]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[21] У селі розташована виборча дільниця № 560262.[21] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 377 осіб.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Вербівський сільський клуб на 150 місць.[22] Діє Вербівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становить 9071 книга та яка має 4 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[23]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Сарненської єпархії УПЦ УПЦ (МП) 12.03.96 400 Церква [24]
     — православні.

ОсвітаРедагувати

У селі діє Вербівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[25] У 2011 році в ній навчалося 63 учні (із 120 розрахованих) та викладало 15 учителів.[25]

ІнфраструктураРедагувати

Наявне відділення поштового зв'язку.[26]

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[11]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б ІМіС УРСР, 1973, с. 288
  3. а б в с Вербівка // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  4. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65.  (пол.)
  5. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — 222 с. (рос.)
  6. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  7. а б в г д е ж Verbivka climate: Average Temperature, weather by month, Verbivka weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  8. Літопис УПА, 2007, с. 502
  9. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
  10. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  11. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  12. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  13. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  14. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  18. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  19. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  20. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  21. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011
  25. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71

КнигиРедагувати

  • Літопис УПА / НАН України. Інститут української apxeoграфії та джepeлознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництвo «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

ІншіРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати