Вікіпедія

Вента (футбольний клуб)

латвійський футбольний клуб з Вентспілса
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вента.

Футбольний клуб «Вента» (латис. Futbola klubs „Venta”) — латвійський футбольний клуб з міста Вентспілс (у 1995 році представляв Кулдігу), заснований в 1964 році. Клуб був названий на честь річки Вента. У 1967 році «Вента» стала володарем Кубка Латвії, а в 1969 році перемогла в чемпіонаті Латвійської РСР.

«Вента»
Повна назва Futbola Klubs Venta
Засновано 1964, 2004
Розформовано 1996, 2005
Населений пункт Вентспілс[1], Латвія Латвія
Стадіон
Президент Латвія Яніс Фрідріхбергс
Ліга Вища ліга
2005 8
Домашня
Виїзна

Історія ред.

Радянський період ред.

Клуб був заснований в 1964 році під назвою «Нафтова база» (латис. Naftas bāze), і в дебютному сезоні фінішував на 6-му місці з чотирнадцяти в Латвійській лізі. У 1965 році назва змінилася на «Осту». В тому році команда виграла срібні медалі чемпіонату Латвійської РСР. У 1967 році перемогла в Кубку Латвії, у фіналі здолавши «Електрон» (Рига) з рахунком 2:0. У 1968 році клуб отримав назву «Вента», після чого двічі доходив до фіналу Кубка, але програвав[2].

У 1969 році команда вперше здобула перемогу в чемпіонаті Латвійської РСР під керівництвом Владімірса Чікіновса, колишнього футболіста «Даугави»[3]. Половину команди складали місцеві футболісти, інші представляли різні регіони, в основному — Білорусь. Коли Чемпіонат Латвійської РСР був офіційно оголошений аматорським змаганням, гравці «Венти» були змушені три місяці працювати в порту. У 1970 році клуб став другим в чемпіонаті, але з часом результати погіршувалися, і після 1982 року команда втратила майже всю фінансову підтримку. «Вента» не закінчила сезон 1983 року і була виключена з чемпіонату після програних 19 матчів.

До 1988 року команда виступала в нижчих латвійських лігах під різними назвами, поки не повернулася у вищий дивізіон, будучи «Зіркою». У складі був майбутній захисник збірної Латвії Михайло Землинський. Тим не менше результати команди були слабкими, і в 1989 році вона вилетіла з чемпіонату.

Латвійський період ред.

Після розпаду Радянського Союзу клуб виступав у нижчих лігах і лише в 1994 році з'явився в Першій латвійській лізі, другому дивізіоні країни. Після сезону команда розпалася на дві — «Венту» і «Нафту», що стартувала у Другій дізі. В 1996 році «Вента» фінішувала в Першій лізі нижче, ніж «Нафта» (7 місце проти 4). Після сезону 1996 клуби злилися в єдиний клуб «Вентспілс» і, завдяки відмові «Вецріга», потрапили у Вищу лігу.

Згодом команду було відновлено під назвою «Вента». У 2004 році клуб фінішував другим у Першій лізі і перемігши «Діттон-2» у стикових матчах, потрапив у Вищу лігу[4], змінивши місце базування з Вентспілса на Кулдігу[5].

Президент клубу Яніс Фрідріхбергс і генеральний менеджер, україно-канадський музикант, продюсер і підприємець Ростислав Штинь (в Латвії використовував ім'я Росс Акменс), заявляли що бюджет клубу буде близько 7 мільйонів євро і однією з головних цілей було: завоювання чемпіонства і виступи в Лізі чемпіонів[6].

Спершу в ризькому готелі Radisson SAS Daugava був підписаний дворічний річний контракт з Олегом Лужним з лондонського «Арсеналу», який став граючим тренером і отримав 2 номер[7]. Помічником Лужного став екс-наставник львівських «Карпат» Володимир Журавчак. Потім клуб поповнився тренером з фізпідготовки Серджо Ді Джованні і тренером воротарів Роберто Рантьє, які до того працювали в донецькому «Шахтарі» в тренерському штабі Невіо Скали. Також посаду спортивного директора і шефа селекційної служби займав екс-тренер івано-франківського «Прикарпаття» Віктор Нестеренко[8].

Далі запрошення Лужного прийняв Олександр Хацкевич з київського «Динамо». Він підписав контракт за схемою 2+1. На запрошення Володимира Журавчака до клубу приєднались два гравці «Карпат» 31-річний захисник Юрій Беньо та 24-річний польський воротар Мацей Налєпа. Обидва також підписали контракти за схемою 2+1. На рахунку Налєпи вже було 2 матчі за національну збірну Польщі[9]. До української діаспори в клубі додався також Володимир Копча з іншого латвійського клубу «Олімпс». Також із запорізького «Металурга» перейшов досвідчений 33-річний центральний захисник збірної Латвії Валентінс Лобаньовс (57 ігор, 1 гол), крім цього у команді з'явився перспективний нападник Гіртс Карлсонс (четвертий бомбардир в історії чемпіонатів Латвії) та інші збірники, зокрема Ігорс Слесарчукс та Владімірс Колесніченко[10].

Важливу роль у цих трансферах зіграли обіцяні лідерам високі зарплати. За словами журналіста А. Ульдріжіса, Вента пропонувала своїм лідерам 20-25 тисяч доларів на місяць, в той час як інші футболісти вищої ліги, за даними DailyNews, отримували в три рази менше. Проте після початку чемпіонату зарплата не виплачувалася, натомість президент клубу і генеральний менеджер їздили в інші країни за фінансуванням. Акменса і Фрідріхбергса бачили в Чехії, де вони нібито хотіли продати клуб місцевому мільйонерові, але угода зірвалася, Данії та Німеччині. Ставало ясно, що бюджету в 7 мільйонів євро у клубу нема.

30 квітня гравці перед матчем з лієпайським «Металургсом» погрожували не вийти на поле якщо їм не заплатять. Це була остання гра клубу в найсильнішому складі. Акменс і Фрідріхсбергс запропонували всім гравцям підписати договір з Trasta Komercbanka. За словами Ігорса Слесарчукса, гравця клубу, футболістам видали картки EuroCard і MasterCardGold, заявивши, що з їх допомогою можна отримати гроші[11].

Вже на початку липня всі гравці команди отримали лист від банку, в якому повідомлялося, що на їх картках утворився овердрафт, який потрібно повернути до кінця місяця, тобто гравці взяли кредит, а не отримали зарплату[11].

На той час загальний борг восьми гравців, чотирьох тренерів і масажиста становив 12-15 тисяч євро, ще близько 1 тисячі євро становили відсотки. Олег Лужний і Олександр Хацкевич повинні були отримати кілька сотень тисяч євро. Як тільки в клубі розібралися, що зарплата насправді була кредитом, Лужному довелося продати джип, куплений на гроші «Венти»[11].

Команда зіграла всього п'ять матчів у Вищій лізі в своєму найкращому складі, вигравши 2 гри (3:0 з «Олімпсом» і 2: 0 з «Ригою»), 2 рази зігравши в нічию (0:0 з «Металургсом» і 2:2 з «Юрмалою») і зазнавши 1 поразку. Далі через фінансових питань легіонери добилися статусу вільних агентів. До кінця чемпіонату Вента ледве набирала футболістів на основний склад. Сезон був дограний юніорами, а в кінці сезону команда збанкрутувала і припинила своє існування[12][13].

У кубку Латвії Вента пройшла етап 1/8 фіналу, здолавши «Діттон» (Даугавпілс). Але вже в чвертьфіналі була вибита ризьким «Олімпсом».

Акменс і Фрідріхсбергс створили ілюзію клубу, що успішно розвивається. Вони розміщували футболістів і проводили прес-конференції в таких розкішних готелях як Maritim Hotel, Radisson SAS, Jurmala Lielupe. Акменс обіцяв, що всі матчі його команди будуть транслювати по латвійському телебаченню і загалом перетворить Кулдігу в футбольне місто. У його планах також було будівництво нового стадіону на 10 000 місць, але президент «Венти» не мав такого бюджету, маючи лише бізнес з торгівлі кіньми. Акменс намагався залучати спонсорів, але в підсумку разом з президентом клубу змогли лише недовгий час утримувати команду в кредит, після чого змушені були визнати її банкрутом[11].

Керівництво себе винним ні в чому не визнало. Сам же Штинь, за паперами, виявився не причетний ні до чого — в Латвії не знайшли жодного документа за його підписом[11].

Результати виступів ред.

Сезон Ліга Місце І В Н П Голи О
1992 Друга ліга 3 16 7 3 6 43-30 17
1993 Друга ліга ? ? ? ? ? ? ?
4 місце фінального турніру.
1994 Перша ліга 6 22 8 4 10 37-42 20
1995 Перша ліга 6 22 8 4 10 25-29 28
1996 Перша ліга 7 24 12 3 9 41-32 39
Сезон Ліга Місце І В Н П Голи О Кубок
2002 Друга ліга 1 12 8 3 1 35-13 27 не брав участі
Фінал (2-е місце) фінального турніру.
2003 Друга ліга 2 14 9 3 2 37-15 30 1/8 фіналу
2004 Перша ліга 5 26 13 6 7 65-33 45 1/16 фіналу
2005 Вища ліга 8 28 2 3 23 18-79 9 1/4 фіналу
Всього 80 32 15 33 155-140 111

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ У 2005 році — Кулдіга
  2. ↑ Latvia — List of Cup Winners. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  3. ↑ Latvia — List of Champions. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Anatolijs Kreipāns (2 февраля 2005). Vai «Venta» radīs vulkānu Latvijas futbolā? (латис.). TVNET. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 14 жовтня 2011.
  6. ↑ Vai «Venta» radīs vulkānu Latvijas futbolā? TVNET, atjaunots 11.03.2008.
  7. ↑ Олег ЛУЖНЫЙ: «Хацкевич будет играть в моей команде». Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  8. ↑ Лужный стал тренером латвийского клуба
  9. ↑ Пара из «Карпат»
  10. ↑ Удивительная «Вента»
  11. ↑ а б в г д Латвийский вояж Хацкевича и Лужного: как ФК Вента обманул футбольную общественность. Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вента_(футбольний_клуб)&oldid=41893489