Великі Мошківці
Великі Мо́шківці — село в Україні, у Червоненській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 534 особи (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
| село Великі Мошківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Громада | Червоненська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020170020030289 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1593 |
| Населення | 534 (2001) |
| Площа | 23,552 км² |
| Густота населення | 22,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13416 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′34″ пн. ш. 28°50′13″ сх. д. / 50.02611° пн. ш. 28.83694° сх. д.Координати: 50°01′34″ пн. ш. 28°50′13″ сх. д. / 50.02611° пн. ш. 28.83694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
234 м |
| Найближча залізнична станція | Кодня |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Миру, 28, смт Червоне, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13434 |
| Карта | |
  Великі Мошківці | |
 Великі Мошківці | |
| Мапа | |
| |
Загальна інформація ред.
Розташоване за 13 км західніше Андрушівки та за 18 км від залізничної станції Кодня[1].
Населення ред.
Станом на 1885 рік в селі мешкало 712 осіб, налічувалося 104 дворових господарства[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 304 особи, з них: православних — 1 285, чоловіків — 634, жінок — 670[3].
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 1 503 осіб, дворів — 211[4].
У 1906 році у селі налічувалося 1 459 мешканців, дворів — 246[5], у 1923 році — 350 дворів та 1 694 мешканці[6].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 694 особи, з них 797 чоловіків та 897 жінок; етнічний склад: українців — 1 688, росіян — 4, поляків — 1, інші — 1. Кількість домогосподарств — 406, з них несільського типу — 4[7].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 979 осіб, дворів — 356[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 670 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 534 особи[8].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,31 % |
| російська | 0,94 % |
| білоруська | 0,37 % |
| молдовська | 0,37 % |
Історія ред.
Відоме з 1593 року[1]. Згадується в акті від 7 жовтня 1593 року під назвою Озерянське Селище, в інвентарі маєтків Тишкевичів-Логойських[4] у Житомирському повіті Київського воєводства, з переліком селян, міщан та їх повинностей. Місцевість ідентифікується в акті за географічним положенням Озерянського Селища — між Коднею, Котельнею та Нехворощем. Перейменування пояснюється заснуванням шляхтичем Мошківським нового поселення у пустому селищі, яке й отримало від нього назву — Мошківці. В акті від 3 липня 1736 року згадується як Мошкове Селище Коднянської волості[10]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, належало овруцькому стольникові Бежинському, що сплачував 9 злотих і 1 грош до замку та 36 злотих і 4 гроші до скарбу[11].
У другій половині 19 століття — село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на південний схід від Кодні, за 30 верст від Житомира, за 15 верст від найближчої поштової станції у Реї, за 25 верст від найближчої залізничної станції Бердичів. Церкву збудовано 1744 року за кошти поміщика Бежинського, реконструйована у 1854 році, за кошти вірян та поміщика Рудницького, зокрема піднята на кам'яний підмурівок. Була дерев'яна дзвіниця на кам'яному фундаменті. При церкві землі 49 десятин. Дворів 134, парафіян 1 104 обох статей. Сусідні парафії — Ляхівці (2 версти), Никонівка (4 версти). З 1783 року діяло народне училище. Великий землевласник — Ф. А. Терещенко[10][12].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Булм церковна парафія, заїзд[2].
Наприкінці 19 століття — село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 32 версти від Житомира та 15 верст від поштової станції у Реї. Була церква, збудована 1744 року поміщиком Бужинським, від 1873 року діяла народна школа. Власність Терещенків[4].
У 1906 році — село Коднянської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 32 версти, від волосного центру, містечка Кодня — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Червоному[5].
Улітку 1919 року в селі відбулося повстання місцевих мешканців проти реквізицій продовольства радянською владою. Виступ селян був придушений зброєю[13].
У 1923 році включене до складу новоствореної Великомошковецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Солотвинського (згодом — Коднянський) району Житомирської округи, адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 9 верст від районного центру, с. Солотвин[6]. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», село, в складі сільської ради, передане до Андрушівського району Бердичівської округи[14]. Відстань до районного центру, с. Андрушівка — 12 верст, до окружного центру в Бердичеві — 25 верст, до найближчої залізничної станції Кодня — 15 верст[7].
За свідченнями очевидців від Голодомору 1932—1933 рр. у селі загинуло 140 людей[15].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 423 селян, з них 130 загинули, 94 нагороджені орденами й медалями. 1960 року на братській могилі на їх честь встановлено пам'ятник.
В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 979,9 га угідь, з них 1 606,3 га ріллі. В основному вирощували пшеницю, ячмінь, цукрові буряки. Господарство спеціалізувалося на свинарстві. З допоміжних підприємств були млин, пилорама. 53 колгоспників нагороджено орденами і медалями СРСР, зокрема чабана П. Н. Горностая — орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани».
В селі були середня школа, клуб, бібліотека, дитячий садок, медпункт, ощадна каса, відділення зв'язку, три магазини[1].
30 грудня 1962 року, разом із сільською радою, включене до складу Бердичівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Андрушівського району Житомирської області[14].
10 серпня 2015 року увійшло до складу новоствореної Червоненської селищної територіальної громади Андрушівського району Житомирської області[16]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Бердичівського району Житомирської області[17].
Відомі люди ред.
- Гаврилюк Віктор Степанович (1911—1994) — український фізико-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Горностай Василь Прокопович (1938—2005) — композитор, заслужений діяч мистецтв України.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Великі Мошківці // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 141. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 205. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 24. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ а б в Moszkowce 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 357. (пол.)
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 20-21. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 113-114. Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 45. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Moszkowce 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 730. (пол.)
- ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1, стор. 13. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221, 524. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 27 червня 2023.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 215
- ↑ Великомошковецька сільська рада Житомирська область, Андрушівський район , Червоненська селищна територіальна громада. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 червня 2023.
Посилання ред.
- Погода в селі Великі Мошківці [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]