Великі Мошківці

село в Україні, у Червоненській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області

Великі Мо́шківці — село в Україні, у Червоненській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 534 особи (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

село Великі Мошківці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Тер. громада Червоненська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020170020030289
Основні дані
Перша згадка 1593
Населення 534 (2001)
Площа 23,552 км²
Густота населення 22,67 осіб/км²
Поштовий індекс 13416
Географічні дані
Географічні координати 50°1′34″ пн. ш. 28°50′13″ сх. д. / 50.02611° пн. ш. 28.83694° сх. д. / 50.02611; 28.83694
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Найближча залізнична станція Кодня
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Миру, 28, смт Червоне, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13434
Карта
Великі Мошківці. Карта розташування: Україна
Великі Мошківці
Великі Мошківці
Великі Мошківці. Карта розташування: Житомирська область
Великі Мошківці
Великі Мошківці
Мапа
Мапа

Загальна інформація

ред.

Розташоване за 13 км західніше Андрушівки та за 18 км від залізничної станції Кодня[1].

Населення

ред.

Станом на 1885 рік в селі мешкало 712 осіб, налічувалося 104 дворових господарства[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 304 особи, з них: православних — 1 285, чоловіків — 634, жінок — 670[3].

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 1 503 осіб, дворів — 211[4].

У 1906 році у селі налічувалося 1 459 мешканців, дворів — 246[5], у 1923 році — 350 дворів та 1 694 мешканці[6].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 694 особи, з них 797 чоловіків та 897 жінок; етнічний склад: українців — 1 688, росіян — 4, поляків — 1, інші — 1. Кількість домогосподарств — 406, з них несільського типу — 4[7].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 979 осіб, дворів — 356[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 670 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 534 особи[8].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 98,31 %
російська 0,94 %
білоруська 0,37 %
молдовська 0,37 %

Історія

ред.

Відоме з 1593 року[1]. Згадується в акті від 7 жовтня 1593 року під назвою Озерянське Селище, в інвентарі маєтків Тишкевичів-Логойських[4] у Житомирському повіті Київського воєводства, з переліком селян, міщан та їх повинностей. Місцевість ідентифікується в акті за географічним положенням Озерянського Селища — між Коднею, Котельнею та Нехворощем. Перейменування пояснюється заснуванням шляхтичем Мошківським нового поселення у пустому селищі, яке й отримало від нього назву — Мошківці. В акті від 3 липня 1736 року згадується як Мошкове Селище Коднянської волості[10]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, належало овруцькому стольникові Бежинському, що сплачував 9 злотих і 1 грош до замку та 36 злотих і 4 гроші до скарбу[11].

У другій половині 19 століття — село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на південний схід від Кодні, за 30 верст від Житомира, за 15 верст від найближчої поштової станції у Реї, за 25 верст від найближчої залізничної станції Бердичів. Церкву збудовано 1744 року за кошти поміщика Бежинського, реконструйована у 1854 році, за кошти вірян та поміщика Рудницького, зокрема піднята на кам'яний підмурівок. Була дерев'яна дзвіниця на кам'яному фундаменті. При церкві землі 49 десятин. Дворів 134, парафіян 1 104 обох статей. Сусідні парафії — Ляхівці (2 версти), Никонівка (4 версти). З 1783 року діяло народне училище. Великий землевласник — Ф. А. Терещенко[10][12].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Булм церковна парафія, заїзд[2].

Наприкінці 19 століття — село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 32 версти від Житомира та 15 верст від поштової станції у Реї. Була церква, збудована 1744 року поміщиком Бужинським, від 1873 року діяла народна школа. Власність Терещенків[4].

У 1906 році — село Коднянської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 32 версти, від волосного центру, містечка Кодня — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Червоному[5].

Улітку 1919 року в селі відбулося повстання місцевих мешканців проти реквізицій продовольства радянською владою. Виступ селян був придушений зброєю[13].

У 1923 році включене до складу новоствореної Великомошковецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Солотвинського (згодом — Коднянський) району Житомирської округи, адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 9 верст від районного центру, с. Солотвин[6]. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», село, в складі сільської ради, передане до Андрушівського району Бердичівської округи[14]. Відстань до районного центру, с. Андрушівка — 12 верст, до окружного центру в Бердичеві — 25 верст, до найближчої залізничної станції Кодня — 15 верст[7].

За свідченнями очевидців від Голодомору 1932—1933 рр. у селі загинуло 140 людей[15].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 423 селян, з них 130 загинули, 94 нагороджені орденами й медалями. 1960 року на братській могилі на їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 979,9 га угідь, з них 1 606,3 га ріллі. В основному вирощували пшеницю, ячмінь, цукрові буряки. Господарство спеціалізувалося на свинарстві. З допоміжних підприємств були млин, пилорама. 53 колгоспників нагороджено орденами і медалями СРСР, зокрема чабана П. Н. Горностая — орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани».

В селі були середня школа, клуб, бібліотека, дитячий садок, медпункт, ощадна каса, відділення зв'язку, три магазини[1].

30 грудня 1962 року, разом із сільською радою, включене до складу Бердичівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Андрушівського району Житомирської області[14].

10 серпня 2015 року увійшло до складу новоствореної Червоненської селищної територіальної громади Андрушівського району Житомирської області[16]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Бердичівського району Житомирської області[17].

Відомі люди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Великі Мошківці // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 141. — 15 000 прим.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 205. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 24. Процитовано 27 червня 2023.
  4. а б в Moszkowce 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 357. (пол.)
  5. а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 червня 2023.
  6. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 червня 2023.
  7. а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 20-21. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 27 червня 2023.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 27 червня 2023.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  10. а б Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 113-114. Процитовано 26 червня 2023.
  11. Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 45. Процитовано 27 червня 2023.
  12. Moszkowce 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 730. (пол.)
  13. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1, стор. 13. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
  14. а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221, 524. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 27 червня 2023.
  15. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 215
  16. Великомошковецька сільська рада Житомирська область, Андрушівський район , Червоненська селищна територіальна громада. Процитовано 21 травня 2020.
  17. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 червня 2023.

Посилання

ред.