Великий Кипчак

озеро в Україні
(Перенаправлено з Великий Кипчак (озеро))

Великий Кипчак (рос. Большой Кипчак, крим. Büyük Qıpçaq, Буюк Къыпчакъ) — пересихаюче солоне озеро в Чорноморському районі АР Крим, розташоване між озерами Лиман, Малий Кипчак і селом Оленівка. Площа — 0,12 км². Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманне. Група гідрологічного режиму — безстічне.

Великий Кипчак
Великий Кипчак
озеро Великий Кипчак (у центрі), далеко — Караджинська бухта і мис Прибійний, праворуч — озеро Лиман
озеро Великий Кипчак (у центрі), далеко — Караджинська бухта і мис Прибійний, праворуч — озеро Лиман
45°22′08″ пн. ш. 32°31′13″ сх. д. / 45.368911111138771730° пн. ш. 32.52038888891677715° сх. д. / 45.368911111138771730; 32.52038888891677715Координати: 45°22′08″ пн. ш. 32°31′13″ сх. д. / 45.368911111138771730° пн. ш. 32.52038888891677715° сх. д. / 45.368911111138771730; 32.52038888891677715
Розташування
Країна  Україна
Розташування Чорноморський район, Крим
Прибережні країни Україна Україна
Геологічні дані
Тип солоне
Група озер Тарханкутська група озер
Розміри
Площа поверхні 0,12  км²
Глибина середня 0,3  м
Глибина макс. 0,55  м
Довжина 0,5  км
Ширина 0,4  км
Вода
Басейн
Інше
Міста та поселення Чорноморське
Великий Кипчак. Карта розташування: Україна
Великий Кипчак
Великий Кипчак (Україна)
Мапа

Географія ред.

Довжина — 0,5 км. Ширина: середня — 0,2 км, найбільша — 0,4 км. Глибина: середня — 0,3 м, найбільша — 0,55 м. Входить до Тарханкутської групи озер. Використовується для рекреації. Найближчий населений пункт — північно-східніше село Оленівка.

Утворилося в результаті затоплення морем пригирлових частин балок і відшнуровування їх від моря піщано-черепашковими пересипами. Пересип озера до теперішнього часу геологічно повністю не склалався, збереглися пониження, які проривають під час штормів в морі[1].

Середньорічна кількість опадів — менше 350 мм. Живлення: поверхневі і підземні води Причорноморського артезіанського басейну.

Примітки ред.

  1. Матеріали до археологічній карті Криму (випуск 2). Т. Н. Смекалова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2014. Процитовано 21 червня 2014.

Джерела і посилання ред.