Велике тригонометричне дослідження

Велике тригонометричне дослідження (англ. Great Trigonometrical Survey) — геодезичне дослідження, що проводилося "Топографією Індії"[en] упродовж більшої частини XIX століття. Керував дослідженням спочатку Вільям Ламбтон[en], потім Джордж Еверест. Серед безлічі досягнень в ході цього проекту, можна відзначити демаркацію британських територій в Індії і виміри висоти вершин гір в Гімалаях, включаючи Джомолунгму, Чогорі (К2) і Канченджангу. Велике тригонометричне дослідження мало величезне наукове значення. В ході його було проведено перший в історії точний вимір довжини дуги довготи і вимір вертикального відхилення[en].

Карта трикутників і розрізів, використаних в ході дослідження. Складено в 1870 році.
Перша триангуляція через Індостан

ІсторіяРедагувати

 
Полковник Томас Т. Картер[en], учасник III стадії ВТД.

Велике тригонометричне дослідження Індії розпочалося 10 квітня 1802 року з вимірювання геодезичного базису поблизу Мадраса (нині Ченнаї). Майор Ламбтон вибрав плоскі рівнини, на північ від яких розташований Пагорб св. Хоми[en], а на південь - піднесеність Перумбаук (Perumbauk). Довжина цієї базисної лінії склала 12,1 км. Лейтенант Катер (англ. Kater) був посланий, щоб знайти найбільш відповідні точки на пагорбах на заході, з яких було б видно морське узбережжя у Тлашері[en] і Каннура. З цією метою було вибрано високі пагорби Езгімала[en] і Тадіандамол[en]. Відстань від берега до берега склала 580 км, і дослідження цієї берегової лінії було завершене в 1806 році.[1]

Британська Ост-індська компанія планувала, що усе дослідження займе близько п'яти років, але, усупереч очікуванням, воно затягнулося більш ніж на 60 років, тривало і після повстання сипаїв 1857 року, і після закінчення періоду правління Ост-індської компанії в Індії(1757-1858) [en]. Геодезисти не змогли провести тріангуляцію усієї території Індії, а замість цього побудували триангуляційні ланцюжки з півночі на південь і із заходу на схід. Часом кількість учасників цієї геодезичної експедиції доходила до 700 чоловік.[2]

Вимірювання базисуРедагувати

Первинні виміри місця розташування і висоти геодезичного базису робилися з найбільшою точністю, можливою в ті часи, оскільки точність усіх подальших геодезичних вимірів критично залежала від них. При розрахунках застосовувалися різні поправки, особливо на температуру. Дуже точно промірювалася будь-яка складчастість на плоских рівнинах, де були точки, що лежать постійно в тіні і менш схильні до теплового розширення.

ПоправкиРедагувати

Для досягнення найбільшої точності, враховувалися поправки на:

КерівникиРедагувати

У різні роки експедицію очолювали:

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Markham, Clements (1878). A Memoir On The Indian Surveys (вид. 2). London. W H Allen And Co. с. 67. Архів org/details/memoirontheindia025502mbp/ оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2009-03-01. 
  2. Bluesci: Cambridge university science magazine, 29 January 2011- «History: The Great Trigonometrical Survey», Cambridge.