Велика п'ятірка — ієрархічна модель особистості, що представляє п'ять основних рис, що складають особистість людини. «Велика п'ятірка» є найпоширенішою концепцією особистості серед дослідників.[1]

Велика п'ятірка рис особистості

Для кращого запам'ятовування в англомовній літературі п'ять рис складають в акронім «OCEAN»:

  • англ. Openness — відкритість досвіду. Схвальне сприйняття мистецтва, емоцій, пригод, незвичайних ідей, цікавість та різноманітність досвіду
  • Conscientiousness — сумлінність. Тенденція бути організованим та надійним, демонструвати самодисципліну, діяти слухняно, прагнути до досягнення і віддавати перевагу планованій, а не спонтанній поведінці. Висока сумлінність часто сприймається як упертість і одержимість. Низька сумлінність пов'язана з гнучкістю і спонтанністю, але може також виявлятися як неспроможність та відсутність надійності.
  • англ. Extraversion — екстраверсія. Енергія, позитивні емоції, комунікабельність, та тенденція шукати стимуляцію в компанії інших та балакучість. Висока екстраверсія часто сприймається як шукання уваги і панування. Низька екстраверсія викликає захищену, відбивну індивідуальність, яку можна сприймати як віддалену або самопоглинаючу. Екстравертні люди мають тенденцію бути більш домінуючими в соціальній обстановці, на відміну від інтровертних людей, які можуть діяти більш сором'язливими і застереженими в цьому середовищі.
  • англ. Agreeableness — привітність. Тенденція бути співчутливим та кооперативним, а не підозрілим та антагоністичним щодо інших. Це також є показником довірливого і альтруїстичного характеру, а також, чи є людина загалом добре вихованою, чи ні. Висока злагодженість часто розглядається як наївність або покірність. Низький показник, часто є індикатором конкурентності чи складності людини, які можуть розглядатися як любителі сперечатися або неблагонадійні.
  • англ. Neuroticism — невротизм. Тенденція бути схильним до психологічного стресу. Тенденція легко відчувати неприємні емоції, такі як гнів, тривога, депресія та уразливість. Невротизм також належить до ступеня емоційної стійкості та імпульсного контролю, і його іноді називають «емоційною стійкістю». Висока стійкість проявляється як стабільна і спокійна особистість, але її можна розглядати як незворушливу та байдужу. Низька стабільність виявляється як реактивна і збудлива особистість, часто зустрічається в динамічних індивідів, але може сприйматися як нестабільна або небезпечна. Крім того, люди з більш високим рівнем невротизму, як правило, мають гірше психологічне благополуччя.

П'ять особистісних рис у прийнятті рішень чітко визначені: високий "нейротизм" погіршує ефективність прийняття рішень в умовах ситуативного тиску,[2] "сумлінність" має позитивний вплив на здатність залишатись зосередженим на вирішенні завдань, але негативно пов'язана із здатністю використовувати навички прийняття рішень в інших типах завдань.[3] Відкритість та екстраверсія мають позитивну пов'язаність з прийняттям спонтанних та інтуїтивних рішень, а "доброзичливість" пов'язана із вагомістю соціального впливу на прийняття рішень.[4]

Вимірювання

ред.

Існують декілька методологій вимірювання (визначення) Великої П'ятірки:

Критика

ред.

Запропонована модель «Великої п'ятірки» піддалась серйозній критичній перевірці в ряді опублікованих досліджень.[7][8][9][10][11][12][12][13][14]Встановлено, що існують обмеження масштабу моделі Велика п'ятірка як пояснювальної або прогностичної теорії.[12][13]Також стверджувалося, що показники Великої п'ятірки складають лише 56% сфери нормальних рис особистості (навіть без урахування аномальної сфери рис особистості).[12]Крім того, статистична «Велика п'ятірка» не заснована на теорії, це просто статистичне дослідження визначених дескрипторів, які мають тенденцію групуватися разом, часто на основі неоптимальних процедур факторного аналізу.[12]Показники конструкцій Великої п'ятірки, мабуть, демонструють деяку узгодженість в інтерв’ю, самоописі і спостереженнях, і ця статична п’ятифакторна структура, судячи з усього, виявляється в широкому колі учасників різного віку та культур.[15]Тим не менш, у той час, як генотипові параметри темпераменту можуть проявлятися в різних культурах, фенотиповий вияв особистісних рис сильно відрізняється в різних культурах залежно від різних соціокультурних умов та емпіричного навчання, яке має місце в різних культурних умовах.[16]Більш того, той факт, що модель «великої п'ятірки» була заснована на лексичній гіпотезі (тобто на вербальних дескрипторах індивідуальних відмінностей), вказувала на сильні методологічні недоліки цієї моделі, особливо у відношенні її основних факторів, екстраверсії та невротизму. По-перше, в вербальних оцінках людей присутній природний просоціальний мовний нахил. Зрештою, мова — це винахід групової динаміки, яка була розроблена для забезпечення соціалізації та обміну інформацією, а також для синхронізації групової діяльності. Таким чином, ця соціальна функція мови створює нахил в бік спільності, в словесних описах людської поведінки: більше слів, що стосуються соціальних, ніж з фізичними або навіть психічними аспектами поведінки. Тільки кількість таких дескрипторів змушує їх згрупувати в самий великий фактор будь-якої мови, і таке групування не має нічого загального з тим, як влаштовані основні системи індивідуальних відмінностей. По-друге, в емоційності також присутня схильність до негативності (тобто більшість емоцій мають негативну афективність), і в мові більше слів для опису негативних, а не позитивних емоцій. Така асиметрія емоційної валентності створює ще один нахил в мові. Експерименти з використанням підходу лексичної гіпотези дійсно довели, що використання лексичного матеріалу показує результативну розмірність у відповідності з прогнозом спільності мови та прогнозом негативності емоційності, групуючи всі оцінки навколо цих двох вимірювань. Це означає, що два найбільших виміру в моделі «Большої пятерки» можуть бути просто артефактом лексичного підходу, який використовується в цій моделі.[11]

Примітки

ред.
  1. John, O. P., & Srivastava, S. (1999). The Big Five trait taxonomy: History, measurement, and theoretical perspectives. Handbook of personality: Theory and research, 2(1999), 102– 138.
  2. Byrne, K.A., Silasi– Mansat, C.D., & Worthy, D.A. (2015). Who chokes under pressure? The Big Five personality traits and decision–making under pressure. Personality and individual differences, 74, 22– 28.
  3. Studer–Luethi, B., Jaeggi, S.M., Buschkuehl, M., & Perrig, W. J. (2012). Influence of neuroticism and conscientiousness on working memory training outcome. Personality and Individual Differences, 53(1), 44– 49.
  4. Riaz, M.N., Riaz, M.A., & Batool, N. (2012). Personality Types as Predictors of Decision Making Styles. Journal of Behavioural Sciences, 22(2)
  5. IPIP Home. ipip.ori.org. Архів оригіналу за 31 серпня 2010. Процитовано 1 липня 2017.
  6. IPIP Big-Five Factor Markers. openpsychometrics.org. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.
  7. Block J (March 1995). A contrarian view of the five-factor approach to personality description. Psychological Bulletin. 117 (2): 187—215. doi:10.1037/0033-2909.117.2.187. PMID 7724687.
  8. Eysenck HJ (1991). Dimensions of personality: 16, 5, 3?. Personality and Individual Differences. 12 (8): 773—90. doi:10.1016/0191-8869(91)90144-z.
  9. Eysenck HJ (1992). Four ways five factors are not basic. Personality and Individual Differences. 13 (6): 667—73. doi:10.1016/0191-8869(92)90237-j.
  10. Cattell RB (May 1995). The fallacy of five factors in the personality sphere. The Psychologist: 207—08.
  11. а б Trofimova I (2014). Observer bias: an interaction of temperament traits with biases in the semantic perception of lexical material. PLOS ONE. 9 (1): e85677. Bibcode:2014PLoSO...985677T. doi:10.1371/journal.pone.0085677. PMC 3903487. PMID 24475048.   Text was copied from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
  12. а б в г д Boyle GJ, Stankov L, Cattell RB (1995). Measurement and statistical models in the study of personality and intelligence. У Saklofske DH; Zeidner M (ред.). International Handbook of Personality and Intelligence. с. 417—46.[ISBN відсутній]
  13. а б Boyle GJ (2008). Critique of Five-Factor Model (FFM).. У Boyle GJ; Matthews G; Saklofske DH (ред.). The Sage handbook of personality theory and assessment, Vol. 1 – Personality theories and models. Los Angeles, CA: Sage. ISBN 978-1-4129-4651-3.
  14. Trofimova I, Robbins TW, Sulis WH, Uher J (April 2018). Taxonomies of psychological individual differences: biological perspectives on millennia-long challenges. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series B, Biological Sciences. 373 (1744): 20170152. doi:10.1098/rstb.2017.0152. PMC 5832678. PMID 29483338.
  15. Schacter, Daniel L; Gilbert, Daniel Todd; Wegner, Daniel M (2011). Psychology (вид. 2nd). Worth. с. 474–75. ISBN 978-1-4292-3719-2.
  16. Piekkola B (2011). Traits across cultures: A neo-Allportian perspective. Journal of Theoretical and Philosophical Psychology. 31: 2—24. doi:10.1037/a0022478.

Див. також

ред.

Посилання

ред.