Велика Британія на літніх Олімпійських іграх 1904
Велика Британія на літніх Олімпійських іграх 1904 року була представлена шістьма спортсменами у трьох видах спорту. Країна зайняла шосте місце у загальнокомандному заліку.
Велика Британія на Олімпійських іграх | ||||
![]() | ||||
Код МОК: | GBR | |||
НОК: | Британська олімпійська асоціація | |||
Олімпійські ігри в Сент-Луїсі | ||||
Спортсмени | 6 у 3 видах спорту | |||
Медалі Місце: 6 |
Золото 1 |
Срібло 1 |
Бронза 0 |
Всього 2 |
Участь у літніх Олімпійських іграх | ||||
1896 • 1900 • 1904 • 1908 • 1912 • 1920 • 1924 • 1928 • 1932 • 1936 • 1948 • 1952 • 1956 • 1960 • 1964 • 1968 • 1972 • 1976 • 1980 • 1984 • 1988 • 1992 • 1996 • 2000 • 2004 • 2008 • 2012 • 2016 • 2020 | ||||
Участь у зимових Олімпійських іграх | ||||
1924 • 1928 • 1932 • 1936 • 1948 • 1952 • 1956 • 1960 • 1964 • 1968 • 1972 • 1976 • 1980 • 1984 • 1988 • 1992 • 1994 • 1998 • 2002 • 2006 • 2010 • 2014 • 2018 • 2022 |
На той час Ірландія була частиною Великої Британії, МОК класифікує цих спортсменів як британців.[1]
З огляду на цю класифікацію, варто зазначити, що Том Кілі, який здобув золото у багатоборстві з легкої атлетики, відмовився від пропозицій британських та американських чиновників оплатити його поїздку та компенсувати витрати, сам оплатив свій шлях і наполягав, що представляє Ірландію.[1] Спірне питання громадянства Кілі має історичне значення для британського олімпізму, адже саме його золота медаль дозволяє Великій Британії стверджувати, що вона є єдиною країною, яка здобувала щонайменше одну золоту медаль на кожних літніх Олімпійських іграх.[2]
Джон Голлоуей кілька років тому емігрував із Банши до США і, як і Кілі, виступав у зеленій формі з трилисником.[3] Холловея деякі джерела вважають британцем, тоді як Irish Whales (укр. Ірландські кити) які представляли американські клуби зараховуються до американців.
Медалісти
ред.Золото
ред.№ | Спортсмени | Вид спорту (дисципліна) |
1 | Том Кілі | Легка атлетика (десятиборстві) |
Срібло
ред.№ | Спортсмени | Вид спорту (дисципліна) |
1 | Джон Дейлі | Легка атлетика (біг на 2590 метрів з перешкодами) |
Результати змагань
ред.Гольф
ред.Змагання | Спортсмени | Кваліфікація | Перший раунд | Другий раунд | Чвертьфінал | Півфінал | Фінал | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Результат | Місце | Суперник Результат |
Суперник Результат |
Суперник Результат |
Суперник Результат |
Суперник Результат | ||
Одиночний розряд | Сімпсон Фуліс[4] | 174 | 16 | Генрі Поттер (USA) виграв |
Деніел Соєр (USA) програв |
не пройшов | ||
Фредерік Ньюберрі[5] | 201 | 54 | не пройшов |
Легка атлетика
ред.Змагання | Спортсмен | Фінал | |
---|---|---|---|
Результат | Місце | ||
Біг на 2590 метрів з перешкодами | Джон Дейлі | 7:40,6 | |
Десятиборство | Том Кілі | 6036 | |
Джон Голлоуей | 5237 | 4 |
Фехтування
ред.Змагання | Спортсмен | Півфінал | Фінал | |||
---|---|---|---|---|---|---|
Перемог | Місце | Перемог | Місце | |||
Рапіра | Вілфред Голройд[6] | 1 | 3 | не пройшов |
Примітки
ред.- ↑ а б Thomas Francis KIELY. olympics.com (англ.). Процитовано 19 січня 2025.
- ↑ Grade Britain. The performance of the British team. parliament.uk (англ.). Процитовано 19 січня 2025.
- ↑ Keyes, Dermot (19 лютого 2010). Ballyneale’s Tom Kiely: a legendary all-rounder (англ.). The Munster Express. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011. Процитовано 19 січня 2025.
- ↑ Simpson FOULIS. olympics.com (англ.). Процитовано 19 січня 2025.
- ↑ Frederick NEWBERY. teamgb.com (англ.). Процитовано 19 січня 2025.
- ↑ Wilfred HOLROYD. olympics.com (англ.). Процитовано 19 січня 2025.
Посилання
ред.- Медалісти змагань на сайті МОК [Архівовано 21 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
- Результати ігор (пол.)
- Офіційний протокол ігор[недоступне посилання з березня 2019] (англ.)