Відкрити головне меню

Євген Володимирович Веймарн
Евгений Владимирович Веймарн
Народився 1905
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер листопад 1990
Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Етнологічний факультет МДУ[d]
Сфера інтересів історія, археологія
Заклад Державний історичний музей (Москва)

Євген Володимирович Веймарн (рос. Веймарн Евгений Владимирович, 1905, Севастополь — листопад 1990, Москва) — радянський археолог. Співробітник Археологічного відділу історичного музею.

БіографіяРедагувати

Євген Веймарн народився в 1905 році в Севастополі (старший брат Бориса Веймарна), там же закінчив в 1923 році загальноосвітній технікум. Як науково-технічний співробітник Херсонеського музею, в 1923 році був направлений на навчання на етнологічний факультет Московського університету, який закінчив у 1928 році.

З 1928 р. до 1948 рік (з перервою з 1941 р. до 1945 р. — служба в Червоній Армії на Далекому Сході) Веймарн працював у Москві в Державному історичному музеї, у відділі історичної географії та картографії, а потім в археологічному відділі, 1933 року — завідував кабінетом нумізматики. У цей період, в 1928—1937 роки, в літні сезони, брав участь у роботі Ескікерменської експедиції під керівництвом Миколи Репнікова, а в 1938 році — в Мангупської експедиції. Повернувшись з армії, став завідуючим відділом історичний географії та картографії.

У 1948 році переїхав з Москви до Бахчисараю, де жив і працював до 1977 року. Була створена Бахчисарайська археологічна станція Інституту археології АН УРСР. З 1948 р. до 1952 р. — начальник Інкерманської, а з 1956 р. до 1959 рік Чуфуткалейської археологічних експедицій.

У 1960—1961 роках досліджував Скалистський ранньосередньовічний могильник, за результатами робіт на якому, спільно з Олександром Айбабіном, була написана монографія. З 1962 р. до 1965 р. керував Північно-Кримською експедицією, з 1967 р. до 1975 р. очолюючи Мангупський загін Кримської експедиції Інститут археології АН УРСР.

Помер у листопаді 1990 року в Москві.

ПраціРедагувати

Веймарн опублікував 44 наукові роботи, серед яких монографія —

  • Веймарн Е. В., Айбабин А. И. Скалистинский могильник. — Киев: Наукова думка, 1993. — 201 с. : ил.,карт. — ISBN 5-12-002665-6
  • Веймарн Е. В., Высотская Т. Н., Гарагуля В. К., Кустова М. Г., Фронжуло М. А., Домбровский О. И., Секиринский С. А., Бабенчиков В. П. Дорогой тысячелетий. Экскурсии по средневековому Крыму. — Симферополь: Крым, 1966. — С. 168.
  • Е. В. Веймарн, М. Я. Чореф. «Корабль» на Каче. — Симферополь: Таврия, 1976. — ISBN 978-5-458-40165-4

ПосиланняРедагувати