Відкрити головне меню

Вежа зі слонової кістки (фразеологізм)

метафора
(Перенаправлено з Вежа зі слонової кістки)

Вежа із слонової  кістки — метафора духовного місця усамітнення і недоторканості світу. Фразеологізм  означає відокремленість від суспільства, заглибленість у внутрішній світ. Перебування «у вежі із слонової  кістки» характеризує інтелектуала, який живе виключно для своєї справи і не дбає про соціальні наслідки своєї діяльності, а лише шукає наукової і художньої правди. Звідси негативна конотація терміну «слонова кістка»: благородний, але непрактичний будівельний матеріал.

ЕтимологіяРедагувати

Термін «вежа зі слонової кістки» бере початок у біблійній пісні Соломона  як символ благородної чистоти (Піснія 7:5).

В епоху романтизму сенс метафори значно видозмінився; вона стала позначенням втечі в світ творчості від проблем сучасності, самоізоляцію, замикання в духовних пошуках.

У 1837 році Чарльз Огюстін Сент-Бев використав цей вираз у своєму поетичному збірнику «Серпневі думки». Автор описує творчість Альфреда  де Віньї, який, на відміну від своїх сучасників, таких як Віктор Гюго і Альфонс де Ламартін, відрізнявся показною байдужістю до політичних проблем, наполягав на абсолютній незалежності творчої особистості від зовнішніх обставин, уникав виходів у світ і вів усамітнене життя.[1]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати