Вежа Давида Русина
Вежа Давида Русина — вежа-дзвіниця, будована у 1568–1570 роках біля Успенської церкви Львова. Мала виконувати роль оборонної вежі під час облоги і дозорного пункту пожежної варти.
Збудована коштом львівського міщанина, купця Давида Русина[1] — діяча, старшого брата Успенського братства. Спочатку роботами керував будівничий Фелікс (Мечислав Орлович стверджував, що Пйотр Трембач[2]). Спорудження 3-ї кондигнації фундатор доручив львівському архітектору Петрові Барбону. Через слабкий фундамент на мокрому (мочаруватому) ґрунті,[3] погану якість будівельного матеріалу, значною мірою через недбале виконання робіт[4] вона завалилась 1570 року.[5]
На думку Діонісія Зубрицького, фундатор, який дав 3500 злотих, помер через погано збудовану першу вежу, яка швидко почала руйнуватись.[4] Польський політик-консерватор, історик, дослідник культури Владислав Лозінський в своїй праці «Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku» (1890) вказує, що насправді Давид Русин не помер, а подав у 1570 році від імені братства позов на П. Барбона, який повернув йому 310 злотих.[4]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]… — S. 228. (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 106. (пол.)
- ↑ Redakcja. Dawid Tomasz albo Dawid Ftoma… — S. 462. (пол.)
- ↑ а б в Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]… — S. 230. (пол.)
- ↑ Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 58.
Джерела ред.
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-X.
- Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 106. (пол.)
- Redakcja. Dawid Tomasz albo Dawid Ftoma, także nazywany Dawid Rusin albo Dawidko // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 462. (пол.)