Ведута Павло Пилипович

політик (1906-1987)

Павло Пилипович Ведута (нар. 4 (17) липня 1906(19060717) — 19 жовтня 1987[1]) — український новатор сільськогосподарського виробництва, голова колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС Березівського району Одеської області УРСР[2] (нині ТОВ ім. Ведути)[3].

Павло Пилипович Ведута
Народився4 (17) липня 1906(1906-07-17)
селі Журівка, Ананьївський повіт Херсонської губернії
Помер19 жовтня 1987(1987-10-19) (81 рік)
Ставкове, Березівський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьполітик
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1949 Герой Соціалістичної Праці — 1958
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Дружби народів
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Погруддя Ведути в селі Ставкове, де він працював гововою колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1958), один з 225 людей за всю історію нагороджень в СРСР, удостоєний золотої зірки Героя Соціалістичної праці вдруге. Депутат Верховної Ради УРСР 6—10-го скликань[4].

Життєпис

ред.

Народився 17 липня (4 липня за старим стилем) 1906 року в селі Журівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині Миколаївського району Одеської області)[2]. Син розкуркуленого і засланого у Володимирську губернію в 1920-х роках багатого селянина Пилипа Івановича Ведути.

Освіта початкова. З 1920 року працював у господарстві батьків, з 1928 року був робітником будівельної артілі в місті Одесі. З 1930 року — різальник каменю Ільїнського шахтоуправління Біляївського району Одещини, колгоспник колгоспів «Нове життя» Біляївського району та імені Будьонного Березівського району Одеської області.

У 1941—1945 роках — служба у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни, яку пройшов з перших днів і закінчив у Берліні.

З 1945 року — бригадир рільничої бригади колгоспу імені Будьонного Березівського району Одеської області.

Член ВКП(б) з 1951 року

З 1954 по 1977 рік — голова колгоспу імені Будьонного (потім — імені XXII з'їзду КПРС) Березівського району Одеської області.

Колгосп імені XXII з'їзду КПРС в селі Ставкове, яким керував П. П. Ведута, протягом 1954—1977 років був одним з передових в області щодо врожаю пшениці та цукрових буряків. Після виходу на пенсію у лютому 1977 року П. П. Ведута був обраний почесним головою колгоспу.

Делегат XXII, XXIII і XXIV з'їздів Компартії України та XXV з'їзду КПРС[2].

Нагороди

ред.

Двічі Герой Соціалістичної Праці:

Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої Революції, орденом Вітчизняної війни 2-го ст., орденом Дружби народів, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (16.06.1966), а також медалями.

Пам'ять

ред.
  • У селі Ставкове Березівського району встановлено бронзовий бюст[5].
  • У 1963 були зняті документальні фільми про відкриття бюста П. П. Ведути у с. Ставкове[6][7].
  • Історико-краєзнавчий музей села Ставкове (колишньої німецької колонії Вейсове) був створений за ініціативою самого Павла. Завдяки красивій панорамі, що відкриває експозицію, музей вважається одним з найкрасивіших у районі. Сьогодні в числі експонатів музею також виставлені фотографії і документи, що розповідають про життя і діяльність П. П. Ведути[8].
  • Колишній колгосп імені XXII з'їзду КПРС перейменований сьогодні на честь голови, який прославив його на всю країну — сьогодні це ТОВ ім. Ведути[3]
  • В Одеській області відзначалося 100-річчя з дня народження П. П. Ведути[9].

Примітки

ред.
  1. Общесоюзное движение «17 марта». Энциклопедия: ВБ-ВЕП. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2011.
  2. а б в Ведута, Павел Филиппович, Большая Советская энциклопедия, Т.4: Брасос-Веш (рос.). М.: Советская энциклопедия. 1971. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 11 листопада 2010.
  3. а б ООО им. Ведуты (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 11 листопада 2010.
  4. Музалевский М. В., Дёмин А. Л. (2007). Герои Социалистического Труда, Т. 1, Историческая библиотека «Кавалеръ» (рос.). М.: Кавалеръ. с. 230.
  5. Про затвердження списку пам'ятників мистецтва, історії та археології Української РСР (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 листопада 2010.
  6. Хроника наших дней. 1963 № 4. Киножурнал «Новости дня» (рос.). Студия ЦСДФ (РЦСДФ).
  7. Киножурнал «Радянська Україна». січень 1963, № 3, арх. №2656. Кінолітопис. Анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів, кіно- и телесюжетів (1956–1965) (PDF) (укр.). К.: Державний комітет архівів України. 2003. Архів оригіналу (pdf) за 23 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2010.
  8. Історико-краєзнавчий музей с.Ставкове (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 11 листопада 2010.
  9. До 100-річчя з дня народження Двічі Героя Соціалістичної Праці П. П. Ведути (укр.). Архів оригіналу за 17 лютого 2010. Процитовано 11 листопада 2010.

Посилання

ред.