Вацлав Стахевич
Вацлав Теофіл Стахевич (пол. Wacław Teofil Stachiewicz; 19 листопада 1894 — 12 листопада 1973) — польський військовий діяч, дивізійний генерал, начальник Генерального штабу Війська Польського з 1935 по 1939 роки.
Вацлав Стахевич | |
---|---|
пол. Wacław Stachiewicz | |
Народився |
19 листопада 1894[1][2] Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
Помер |
12 листопада 1973[1][2] (78 років) Монреаль |
Поховання | Монреаль |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | офіцер, геолог |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Військове звання | дивізійний генерал |
Нагороди | |
Біографія ред.
Народився у Львові в сім'ї лікаря Теофіла Стахевича. Мати — Аніела, уроджена Кірхмаєр, двоюрідна сестра Казимежа Кірхмаєра — батька Єжи Кірхмаєра, польського воєначальника, бригадного генерала, військового історика.
Мав сестру Марію і старшого брата Юліана (1890—1934), який став польським військовим істориком, бригадним генералом Війська Польського, з 1923 року керував Військово-історичним бюро Генерального штабу Війська Польського.
Вацлав вчився в V-й гімназії Львова.[3] .
Після закінчення гімназії вивчав геологію у Львівському університеті.
У 1912 році вступив в таємну воєнізовану організацію Асоціація активної боротьби і воєнізовану організацію Стрілецький союз, в якому закінчив підофіцерську і нижчу офіцерську школу. Спеціалізувався на використанні картографії та топографії для військових потреб. Після початку Першої світової війни, в серпні 1914 року вступив в Польські легіони. Командував взводом в 5-му батальйоні 1-го піхотного полку 1-ї бригади легіонів. 9 жовтня 1914 йому присвоєно звання підпоручика. Потім на два місяці був направлений в Царство Польське для створення організаційних структур боротьби за незалежність. У лютому 1915 року переведений в 5-й піхотний полк Легіонів, в якому воював на фронті автро-угорсько-5російському, командуючи 4-й ротою. 22 травня 1915 був важко поранений. У легіоні виконував також функції командира батальйону та ад'ютанта (начальника штабу) полку.
У березні 1917 року закінчив курси офіцерів Генерального штабу при Інспекції Збройних Сил у Варшаві.
Після відмови солдатів Польських легіонів в липні 1917 року прийняти присягу на вірність імператору Німеччини, в серпні 1917 року покликаний до австрійської армії у званні сержанта і спрямований на Італійський фронт.
У березні 1918 року за наказом Головного коменданта Польської військової організації Едварда Ридз-Сміглого дезертирував з фронту і прибув до Варшави, де зайняв посаду начальника штабу Головної комендатури Польської військової організації.
З листопада 1918 року — у Війську Польському. Обіймав штабні посади: начальник I Відділу та заступник начальника штабу Командування Генерального округу Варшава, офіцер зв'язку Головного командування Війська Польського при командуванні III Корпусу Польської Армії у Франції, начальник відділу I Департаменту Міністерства військових справ Польщі, начальник організаційної секції I Відділу Штабу Міністерства з військовим справах. Під час радянсько-польської війни начальник I Відділу, а потім II Відділу штабу Резервної армії генерала Казімежа Соснковського.
Після розформування Резервної армії, повернувся в Міністерство військових справ начальником організаційної секції, потім організаційного відділу I Відділу Генерального штабу Війська Польського.
У жовтні 1921 року почав навчання у Вищій військовій школі (франц. École Supérieure de Guerre) в Парижі, потім стажувався у французькій армії. До Польщі повернувся в січні 1924 року і обійняв посаду асистента в Вищій військовій школі в Варшаві. У листопаді 1925 року переведений на посаду викладача школи. Читав лекції з тактики.
12 квітня 1926 року призначений на посаду начальника I Відділу Генерального штабу. 25 червня 1927 року призначений першим офіцером Інспекторату Армії. Потім був направлений на службу до війська: з січня 1928 року командир 27-го піхотного полку в Ченстохові . З січня 1929 року — командир дивізійної піхоти 1-ї піхотної дивізії Легіонів у Вільнюсі. 12 грудня 1933 року призначений командиром 7-ї піхотної дивізії в Ченстохові.
26 січня 1935 року за поданням Міністра з військових справ Юзефа Пілсудського Президентом Польської Республіки Стахевичу надано військове звання бригадного генерала. Це було останнє подання до генеральського звання, яке підписане Пілсудським.
5 червня 1935 року Президентом Польщі призначений начальником Генерального штабу Війська Польського. Був одним з найближчих співробітників нового генерального інспектора Збройних Сил Едварда Ридз-Сміглого. Вів інтенсивну роботу з перебудови та модернізації армії, контролював роботу над новим мобілізаційним планом.
Вважав, що головна загроза Польщі виходить з боку СРСР. У разі війни з Німеччиною робив ставку на негайне втручання Франції та Великої Британії і таким чином метою польської армії (за планами Генштабу) було утримання німецьких військ в очікуванні удару збройних сил Західних держав.
Стахевич координував роботу над планом війни з СРСР (план «Схід»), а з 4 березня 1939 року також і з Німеччиною (план «Захід»).
З початком війни 1 вересня 1939 року вступив на посаду начальника Штабу Верховного Головнокомандувача маршала Е.Ридз-Сміглого.
Після евакуації Верховного Головнокомандувача в Брест генерал Стахевич до 9 вересня 1939 року залишався у Варшаві для координації оборони по лінії середньої Вісли, потім приєднався до Штабу в Бресті. За наказом Верховного Головнокомандувача 18 вересня 1939 року перетнув зі штабом румунський кордон і був інтернований неподалік Плоєшті.
У січні 1940 року втік з Румунії, дістався до Югославії, звідки за наказом генерала Маріана Кукеля вирушив до Алжиру.
Під натиском генерала Владислава Сікорського був інтернований французькою владою в Алжирі.
6 листопада 1943 року викликаний новим Верховним Головнокомандувачем генералом Казімежем Соснковськийм в Лондон, де і залишався до кінця війни, не отримавши ніякого призначення.
У грудні 1946 року демобілізований.
У грудні 1948 року Стахевич переїхав в Канаду, в Монреаль, де присвятив себе письменницькій роботі і дослідженням підготовки Польщі до Другої світової війни.
1 січня 1964 року Верховний Головнокомандувач Польської Армії на Заході генерал Владислав Андерс надав йому військове звання дивізійного генерала зі старшинством.
Помер в Монреалі 12 листопада 1973 року, там же похований.
Дружина — Ванда, уроджена Абрагам, сестра генерала Романа Абрагама. Мав двох синів: Богдана та Юліуша, і доньку Єву.
військові звання ред.
- хорунжий — 29 вересня 1914 року
- підпоручик — 5 березня 1915 року
- поручик — 2 липня 1915 року
- капітан
- майор
- підполковник — 11 червня 1920, затверджений з 1 квітня 1920
- полковник Генерального штабу — 1 грудня 1924 року, зі старшинством з 15 серпня 1924 року
- бригадний генерал — 26 грудня 1935 року, з старшинством з 1 січня 1935 року
- дивізійний генерал — зі старшинством з 1 січня 1964 року.
Нагороди ред.
- Срібний хрест ордена «Віртуті мілітарі» № 4934 (1921)
- Командорський хрест із Зіркою ордена Відродження Польщі (1938)
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1928)
- Хрест Незалежності з мечами
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1922)
- Хрест хоробрих — чотириразово (перший раз в 1921)
- Золотий Хрест Заслуги (1928)
- Медаль «Учаснику війни. 1918—1921»
- Медаль «10-річчя здобуття незалежності»
- Знак за поранення і контузію
- Знак «За вірну службу»
- Пам'ятний знак Генерального інспектора Збройних Сил (12 травня 1936)
- Орден Югославської корони I ступеня (Югославія)
- Орден Орлиного хреста I ступеня (Естонія, 1937)
- Орден Білого лева III ступеня (Чехословаччина)
- Орден Почесного легіону II ступеня (Великий офіцер, Франція)
- Орден Почесного легіону V ступеня (Кавалер, Франція, 1922)
Примітки ред.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Yann Picand, Dominique Dutoit. Wacław Stachiewicz : définition de Wacław Stachiewicz et synonymes de Wacław Stachiewicz (polonais). dictionnaire.sensagent.leparisien.fr. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2016.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |