Васько Олександр Федорович
Олекса́ндр Фе́дорович Васько́ (нар. 29 серпня 1920 — пом. 23 серпня 2004) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач 176-го гвардійського винищувального авіаційного полку 324-ї винищувальної авіаційної дивізії 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту.
| Олександр Федорович Васько | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народження |
29 серпня 1920 с. Васьки Полтавського району Полтавської області | ||||||||||
| Смерть |
23 серпня 2004 (83 роки) м.Полтава | ||||||||||
| Поховання | Полтава | ||||||||||
| Країна |
 СРСР→ Україна | ||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | ||||||||||
| Рід військ |
 Винищувальна авіація | ||||||||||
| Роки служби | 1940—1960 | ||||||||||
| Звання |
 Полковник авіації | ||||||||||
| Війни / битви |
Німецько-радянська війна Корейська війна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
 Васько Олександр Федорович у Вікісховищі | |||||||||||
Життєпис ред.
Народився 29 серпня 1920 року в селі Васьки Полтавського району Полтавської області в селянській родині. Українець.
Вчився в Пушкарівській неповній середній, потім — в Полтавській середній школі № 8. Після закінчення в 1936 році 7 класів — в школі ФЗО[1]. З 1939 року, після закінчення школи ФЗО працював газорізальником на Полтавському паровозоремонтному заводі, одночасно відвідував обласний аероклуб[2].
З 1940 року в лавах Червоної армії. У 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків.
З початком німецько-радянської війни сержант Васько в діючій армії. Воював на Південно-Західному, Брянському, Калінінському, Західному, Воронезькому, 1-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Був поранений[2].
У складі 171-го винищувального авіаційного полку, літав на МіГ-3. У жовтні 1941 року брав участь в обороні Тули. Влітку 1942 року воював під Ленінградом. З жовтня 1942 року бився вже в складі 19-го авіаційного полку, літав на Ла-5. У вересні 1944 року частина перейменована в 176-й гвардейский винищувальний авіаполк, була переозброєна новітніми винищувачами Ла-7. На цій машині гвардії лейтенант Олександр Васько бився на 1-му Українському фронті, над територією Польщі. Свої останні перемоги в Другій світовій війні Олександр Васько здобув у 1945 році: 17 січня в 24-х повітряних боях авіаторами 16-ї Повітряної армії було збито 18 ворожих літаків. Особливо відзначилися льотчики 176-го гвардійського ВАП двічі Герой Радянського Союзу майор Іван Кожедуб і лейтенант Олександр Васько. 18 квітня льотчики 16-ї Повітряної армії провели 162 повітряних бої і знищили 151 ворожий літак. Це був один з найважчих бойових днів, протягом якого лейтенант Васько здобув дві повітряні перемоги[3].
До кінця війни гвардії капітан О. Ф. Васько здійснив 303 успішних бойових вильоти, провів 49 повітряних боїв, особисто збив 15 літаків противника і два в складі групи[4].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання завдань командування в боях з гітлерівськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і відвагу льотчику 176-го гвардійського Проськурівського Червонопрапорного орденів Олександра Невського і Кутузова винищувального авіаційного полку гвардії лейтенанту Ваську Олександру Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.
Після війни О. Ф. Васько продовжував службу в ЗС СРСР. У 1946–1950 роках був учасником повітряних парадів над Красною площею в Москві. У 1950 році йому присвоєна кваліфікація військовий льотчик 1-го класу[2].
Є учасником Корейської війни 1950–1953 років. Воював у рідному 176-му гвардійському ВАП 324-ї «кожедубівської» дивізії в званні капітана, на посаді командира ескадрильї. З квітня по вересень 1951 року здійснив близько 100 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив два F-86 і один F-80[3].
9 квітня 1951 року шість МіГ-15 з 2-ї ескадрильї 176-го гвардійського ВАП під командуванням гвардії капітана Героя Радянського Союзу О. Ф. Васька атакувала два літаки-розвідники RB-45 під прикриттям десяти F-86. Противник вже виконав своє завдання і повертав на свою територію. Переслідуючи, група МіГів наздогнала їх, Ваську вдалося вийти в атаку на «Торнадо» і вразити його кількома снарядами, але добити його не дали «Сейбри». Ланка Васька вступила у бій з шістьма F-86, Ваську вдалося на зустрічних курсах розстріляти один з «Сейбрів», і той вибухнув в повітрі. В бою радянські винищувачі також втратили один літак.
Вранці 10 квітня чотири МіГ-15 під командуванням гвардії капітана О. Ф. Васька в районі Ансю виявили ланку штурмовиків F-80 зі складу 51-ї винищувально-бомбардувальної авіагрупи. Васько зі своїм веденим гвардії старшим лейтенантом Гоголєвим атакували і збили задню пару «Шутінг старів».
Останній «свій» літак збив 25 вересня 1951 року в районі Ансю, коли 10 МіГ-15 атакували 10 «Сейбр», що переслідували китайські МіГи. Пара Васько атакувала трійку «Сейбр» і він збив ще один F-86.
Всього за сумою двох воєн на рахунку Олександра Федоровича Васька 487 успішних бойових вильотів, 109 проведених повітряних боїв і 20 збитих літаків противника[3].
Повернувшись в СРСР, він продовжував служити у ВПС. У 1956 році закінчив Червонопрапорну військово-повітряну академію, служив на командних посадах. Звільнився в запас в званні полковника у 1960 році[2].
Після звільнення зі збройних сил жив у Полтаві. Працював заступником начальника воєнізованої частини з попередження і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів Укрнафти. Займався також військово-патріотичною роботою. В 1980 під час факельної естафети Олімпіади-80 брав участь в церемонії зустрічі олімпійського вогню[5].
Помер 23 серпня 2004 року. Похований на Центральному кладовищі в Полтаві[3].
Список повітряних перемог ред.
| Дата повітряного бою | Кількість і тип збитих ворожих літаків (особисто/в групі) |
Район повітряного бою |
|---|---|---|
| 29.01.1943 | 1/3 Ю-88 | район Старого Осколу |
| 27.02.1943 | 1/2 Ме-110 | Лозова |
| 27.02.1943 | 1/2 Ю-88 | станція Лозова |
| 20.07.1944 | 1 ФВ-190 | на північний схід від Холму |
| 03.08.1944 | 1 ФВ-190 | на південний схід від Банковець-Закопане |
| 16.01.1945 | 1 Ме-109 | на північний схід від Томашіва |
| 08.03.1945 | 1 Ме-109 | на північний схід від Пеліца |
| 22.03.1945 | 1 ФВ-190 | на північ від Мюнхеберга |
| 23.03.1945 | 1 ФВ-190 | західніше Зелова |
| 27.03.1945 | 1 ФВ-190 | на схід від Бад-Фраєнвальде |
| 16.04.1945 | 1 ФВ-190 | Зелов |
| 18.04.1945 | 1 ФВ-190 | на північ від Мюнхебергу |
| 18.04.1945 | 1 Ме-109 | на північ від Мюнхебергу |
| 23.04.1945 | 1 ФВ-190 | Зоммерфельд |
| 29.04.1945 | 1 ФВ-190 | на південь від Вельтену |
Нагороди ред.
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 8976)
- Орден Леніна
- Три ордени Червоного прапора
- Два ордени Вітчизняної війни 1-й ступеня
- Орден Вітчизняної війни 2-й ступеня
- Орден Червоної Зірки
Примітки ред.
- ↑ нині СПТУ № 3 Полтавського обласного управління профтехосвіти
- ↑ а б в г Біографія Олександра Федоровича Васька [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Біографія Олександра Федоровича Васька [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Красные соколы [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Биков М. Ю. Аси Великої Вітчизняної. Найрезультативніші льотчики 1941-1945 рр. // рос. Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941–1945 гг. [Архівовано 20 лютого 2013 у Wayback Machine.] — М:. Яуза, 2007. (рос.)
- ↑ Як Полтавщина зустрічала вогонь Олімпіади-80: містика і арбітри. Володимир Сулименко. «Полтавщина». 11.07.2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 16 квітня 2012.
Література ред.
- Волосков В. Ф. Полтава: 100 памятных мест. — Харків : «Прапор», 1987. — 185 с.
- Боевая пара В. Александрюк и А. Васько. Из воспоминаний Героя Советского Союза С. М. Крамаренко. [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2