Василівка (Очаківський район)

Васи́лівка (попередня назва — Олександрівка, інша назва — Шкадівка) — село в Україні, (нині) в Очаківському районі Миколаївської області. Населення становить 382 особи. Орган місцевого самоврядування — Покровська сільська рада.

село Василівка
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Ochakivskyi rayon prapor.jpg Очаківський
Рада Покровська сільська рада
Код КОАТУУ 4825183202
Облікова картка с. Василівка 
Основні дані
Населення 382 (2001)
Площа 1,433 км²
Густота населення 266,57 осіб/км²
Поштовий індекс 57555
Телефонний код +380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028Координати: 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми Дніпровський лиман
Місцева влада
Адреса ради 57555, с.Покровка, вул.Морозівська, 22
Карта
Василівка. Карта розташування: Україна
Василівка
Василівка
Василівка. Карта розташування: Миколаївська область
Василівка
Василівка
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу. 2017 р.
Селищна школа. 2017 р.

ІсторіяРедагувати

Спочатку селом володів син полковника Сидора Білого капітан-лейтенант Олександр Білий, і воно носило назву Олександрівка, а коли перейшло в спадщину до внука першого та сина останнього Василя — отримало назву Василькове. Уперше в письмових джерелах ця назва згадується 1787 року й такою була його назва на початку ХІХ ст. (за іншими джерелами - Васильківка). В історії села значну роль відіграли нащадки польського дворянського роду Скадовських, представники яких переселилися в Україну. На Кінбурнській косі вони заснували родове село Скадовка з кількома хуторами. Найвідоміший представник "херсонської" гілки Сергій Балтазарович Скадовський з часом подарував Скадовку та землі навколо неї своїй доньці Єлизаветі. Вона, одружившись із поміщиком із Катеринославської губернії Лубенковим, була господаркою 12 тис. десятин землі на Кінбурнській косі. Лубенков переселив до Скадовки своїх селян-кріпаків з Катеринославської губернії, й вони стали першими жителями с.Скадовки, назва якої згодом трансформувалася у Шкадовку. У 1861 році мешканці села отримали волю. До цього часу Василькове і Шкадовка з"єднались і утворилось одне село. Після скасування кріпацтва і злиття двох сіл було обрано спільну нову назву - Василівка. В архівних документах за 1886 рік згадується вже Василівка. Ця назва існує дотепер. Станом на 1886 рік у селі Покровської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 235 осіб, налічувалось 40 дворових господарств, існувала лавка[1].

Освіта і культураРедагувати

У Василівці є школа, клуб, бібліотека. Школу на початку минулого століття збудовано на кошти Григорія Матвійовича Капусти, нащадка кошового осавула з війська Богдана Хмельницького. У той час його родина була найбагатшою на півострові. Біля Василівки багато топонімів, пов"язаних із прізвищем родини Капустів - Капустяний сарай, озеро Капустяне, озеро Млинове, Панська сага. У 1896 році сприяв відкриттю двокласної церковно-приходської школи у с.Василівка, де першою ввчителькою стала його донька Ганна Григорівна. На початку 1920 р. Григорія Капусту було заарештовано і згодом знищено. До кінця 30-х років ХХ ст. було репресовано більшість нащадків козацького роду. Людей з прізвищем Капуста нині на Кінбурні нема.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019—108
  • Любов Твердовська. Історичними стежками Кінбурнської коси. - Миколаїв, 2015. - 100 с. з іл.
  • Светлана Кустова, Елена Ивашко. Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. - К.: Изд-во "Геопринт", 2010. - 144 с.