Третяк Василь Якович
Третя́к Васи́ль Я́кович (6 грудня 1926, село Комарівка, Рильського повіту Курської губернії — 16 квітня 1989, Київ) — український радянський співак (драматичний тенор), Народний артист СРСР (1980). Народний артист Української РСР (1967).
| Василь Якович Третяк | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 грудня 1926 |
| Місце народження | Комарівка |
| Дата смерті | 16 квітня 1989 (62 роки) |
| Місце смерті | Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | СРСР |
| Професії | оперний співак |
| Освіта | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1958) |
| Співацький голос | драматичний тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка і Національний театр опери та балету Республіки Молдова |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Народився 6 грудня 1926 року на Східній Слобожанщині, в селі Комарівці (тепер Кореневського району Курської області). Газета «День» так пише про його дитинство:
|
У житті видатного українського співака Василя Третяка було немало парадоксів. Зокрема, тільки його одного з української багатодітної сім'ї записали росіянином, оскільки народився він у Курській області. Однак у дитячому віці майбутній артист опинився на Полтавщині, і далі все його життя було тісно пов'язаним з Україною.[1] | 
|
Член КПРС з 1952 року. У 1953–1958 роках навчався в Харківській консерваторії у класі професора Т. Веске.
У 1958–1962 роках — соліст Молдавського, в 1962–1989 роках — Київського оперних театрів. Драматичний тенор.
З 1976 по 1989 рік — викладач Київської консерваторії (з 1985 року — доцент). Серед учнів — М. Дідик, В. Рева, В. Полторак, І. Ткаченко.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
Помер 16 квітня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Батько Миколи Третяка (нар. 1967), українського оперного режисера.
Творчість ред.
Коронні оперні партії:
- Отелло («Отелло» Джузеппе Верді);
- Радамес («Аїда» Джузеппе Верді);
- Хозе («Кармен» Жоржа Бізе);
- Василь («Милана» Георгія Майбороди).
Інші партії:
- Рауль («Гугеноти» Джакомо Мейєрбера);
- Герман («Пікова дама» Петра Чайковського);
- Манріко («Трубадур» Джузеппе Верді);
- Сергій («Катерина Ізмайлова», Д. Шостаковича)…
Знімався в кіно («Катерина Ізмайлова», фільм-опера Д. Шостаковича). Записувався на радіо. Випускав грамплатівки.
Гастролював на Кубі, у Румунії, Польщі, Іспанії, Франції, Німеччині, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, Югославії та інших країнах
Примітки ред.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 590.
- Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
- Ігор Роздобудько. Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [Архівовано 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]