Відкрити головне меню

Васи́ль До́вжик (справжнє ім'я — Должиков Василь Михайлович, нар. 9 червня 1943, Пристайлове) — український поет і прозаїк, перекладач, драматург; актор театру і кіно; ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України, член Національної спілки письменників (1980), Національної спілки театральних діячів[1].

Довжик Василь
Народився 9 червня 1943(1943-06-09) (76 років)
Пристайлове, Лебединський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, драматург, актор, радіоведучий
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Василь Михайлович Должиков народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині[2]. Освіту здобув у Лебединському педагогічному училищі (1962) та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого (1970)[2].

Творча діяльністьРедагувати

  • Зіграв у понад 30 кіно-телефільмах, грає на сцені театрів.
  • Радіокоментатор Українського радіо (передачі «Антологія сатири і гумору», «Веселий всесвіт», «Сторінки української класики»)[3].

Літературна діяльністьРедагувати

У творчому доробку Василя Довжика:

  • збірки акровіршів-загадок «Хто ключик знає, той відгадає», «Мій Всесвіт веселий, мій світ загадковий»;
  • збірки віршів «Піду я з татом на завод», «Вчать абетку кошенята»; оповідань «Таємниця Голубої бухти»; повістей «Втеча», «Перерваний урок», «Підкувати блоху»;
  • повістей-казок «Чому усміхався трамвай», «Їжачок і квітка», «Уперта хата», «Кам'яна дуга над безоднею»;
  • п'єси «Літай-зілля», «Кіт-екстрасенс», «Щедрий вечір»;
  • книжки-комікси «Як Котик і Цуцик весело спускалися з карпатських верховин»;
  • книжки-картинки «Синя мишка»[2].

Василь Довжик — автор лібрето до трьох опер[3], переклав для театру близько 20 п'єс; написав слова для низки пісень у співробітництві з композиторами К. Стеценком, В. Зубицьким, О. Ледньовим, О. Марцинківським, Оленою Лис, Людмилою Матвійчук, В. Степурком та іншими[джерело?]. Є літературним редактором газети «Хата»[джерело?].

Робота в кіно та на телебаченніРедагувати

Знімався в кіно-телефільмах:

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Лауреат Літературних премій імені: О. Копиленка[2], О. Вишні[джерело?], В. Юхимовича[джерело?], Лесі Українки[2], С. Олійника[2], М. Старицького[2].
  • Заслужений діяч мистецтв України (2008).
  • Медаль «За доброчинність» Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата»

ПриміткиРедагувати

ДжерелоРедагувати