Василь Гриник, народ. 27 грудня 1896 у Кошелові, (сучасна Україна), помер. 31 травня 1977 у Перемишлі (сучасна Польща) – греко-католицький священик, з 1967 р. до своєї смерті генеральний вікарій примаса Польщі до справ греко-католиків.

Василь Гриник
Memorialna-doszka-wasyla-grynyka.jpg
Народився 27 грудня 1896(1896-12-27)
Кошелів, Жовківський район, Україна
Помер 31 травня 1977(1977-05-31) (80 років)
Перемишль, Польща
Діяльність священник
Конфесія Римо-католицька церква
Спаський костел в Новому Дворі Гданському, в якому отець Василь Гриник 07.04.1948 р. відслужив перше греко-католицьке богослужіння на Помор'ї
Спаський костел в Новому Дворі Гданському, в якому отець Василь Гриник 07.04.1948 р. відслужив перше греко-католицьке богослужіння на Помор'ї.

БіографіяРедагувати

Народився в селянській родині у Кошелові (сучасний Жовківський район Львівської області, України, тоді Австро-Угорщина). В рідному селі одержав народну освіту а середню школу кінчав у Львові на філії Академічної Гімназії, де склав матуру 1915 року. Був призваний на службу до австрійської армії з якої вдалося йому одержати відпустку на студії. У 1918 році кінчає перший рік богословії на львівському університеті. Під час визвольних змагань перебував в лавах Української Галицької армії[1][2].

В 1918 р. вступив до греко-католицької семінарії в Перемишлі. Був посвячений на священика 1921 р. єпископом Йосафатом Коциловським[1].

Після прийняття сану виконував низку функцій в курії в Перемишлі та місцевій семінарії. Близький помічник перемишльського ординарія єпископа Коциловського. Член греко-католицької капітули Перемишльської діоцезії і настоятель кафедральної парафії в Перемишлі.

Арештований в 1945 р. разом з єпископом Коциловським і ув’язнений у Ряшеві. Був переданий радянським органам безпеки, але через кілька днів звільнений. Уникнув повторного арешту у 1946 р. Після злочинної акції «Вісла» був настоятелем римсько-католицької парафії в Верцинах. Започаткував відродження греко-католицької церкви та українського духовно-культурного життя на Помор’ї.

Згідно з непідтвердженим джерелам, до Верцин він приїхав 18.03.1948 р. В цей час тут не було парафії, тільки ректорат. Духовний офіційно зайняв його 26.03.1948 р. До переїзду на Помор’я його переконав особисто в 1945 р. апостольський адміністратор Ґданської і Пепілінської дієцезії о. Анджей Вронка. Як ректор в Верцинах, о. Василь одночасно розпочав також відправляти богослужіння в латинському обряді у каплицях в близьких селах – Покладах та Язовій (Jazowej) в повіті Ельблонг. Він також навчав релігії в середніх школах у Верцинах і Покладах.

У 1947 р. при лютеранському костелі в Новому Дворі утворилася православна парафія. О. Зайонц (римсько-католицький декан в Новому Дворі) намагаючись відтягнути греко-католиків від православ’я, звернувся до отців василіан у Варшаві (їх осередок за комуністичної влади зберігся) з проханням визначення пастиря для греко-католиків в Новодворському повіті. Отець П. Пушкарський (тогочасний пріор) запропонував особу Василя Гриника. Виконуючи служби в латинському обряді, о. Василь з 1948 р. почав регулярно відправляти в Новому Дворі Ґданському для депортованих українців в неділю та більші свята по юліанському календарю (за дозволом пробоща з Нового Двору о. Зайонца) греко-католицькі служби. В перший раз богослужіння в східному обряді він відправив перед Великоднем 07.04.1948 р. «В свято Благовіщеня в парафіяльному костелі в Новому дворі Ґданському відправив першу службу з церковним співом – згадував потім священик – на першій нашій службі людей не прийшло багато, бо не всі греко-католики були поінформовані про час та місце». На наступну службу – Великодню – 19 квітня 1948 р. кількість значно зросла і на наступні служби стало прибувати все більше людей і не тільки з Жулав[3].

У зв’язку з неприхильністю місцевої влади, о. Василь Гриник змушений був робити проповіді польською мовою. Навесні 1952 р. він повністю перейшов на служіння в греко-католицькому обряді. Згодом він перебрався до Циґанка, де 14 березня 1952 р. відправив першу літургію св. Іоанна Златоуста в місцевому костелі св. Миколая.

З цього часу отець Василь Гриник виконував роль настоятеля для греко-католицьких парафій в Циганку-Желіхово (1956-1968), на території тодішнього Гданського воєводства та Гданську (1957-1968), Маренцині (1957-1968), Боболицях (1958-1963) та Щецинку (1959-1963)[3]. У Гданську у костелі Св. Варфоломея ним була відслужена 19.05. і 26.05.1957 р. перша на терені міста східна літургія[4].

 
Греко-католицька церква св. Миколая у Желіхово (Циганку), 2019 р.
 
Українська греко-католицька церква св. Варфоломія, м. Гданськ. Місце проведення першого східного богослужіння у місті у 1957 р., 2019 р.

Отець Гриник від кінця 1940-х рр. перебував у розшуку комуністичних служб безпеки, а після встановлення його локалізації був під пильним оком УБ з Гданська. Особливо компрометувало його в очах безпеки те, що він регулярно відправляв до Риму інформацію про становище греко-католицької церкви в Польщі. З огляду на це, він шукав контакт з сіткою українського підпілля. Проте зв’язався з підставною мережею, яка була інспірована польським УБ з використанням зрадника з УПА Леона Лапинського «Зенона». Контакт Гриника в 1952 р. з цим «підпіллям» став приводом для арешту. Підозрювали також що Гриник є таємно посвяченим єпископом.

20 квітня 1954 р. о. митрат Василь Гриник був арештований з оскарженням у переховуванні партизанів. Священик перебував у в’язниці «Вронкі» біля Познані два роки і чотири місяці.

 
Меморіальна дошка встановлена парафіянами церкви св. Миколая в Желіхово (Циганку) в пам'ять про свого першого настоятеля отця митрата Василя Гриника, 2019 р.

З 1967 р. до своєї смерті генеральний вікарій примаса Польщі до справ греко-католиків і ведуча постать української греко-католицької церкви[1]. З 1968 р. мешкав у Перемишлі.

8 листопада 1966 року Блаженніший Патріярх Йосиф за ревну працю іменував о. крил. Василя Гриника мітратом. В 1971 році відбувся Золотий Ювілей священства о. мітрата, а при тому перші організовані ним священичі реколекції та перший офіційний соборчик. З тої нагоди прибуло 30 наших священиків а трьох хворих не могли прибути особисто, лише прислали побажання Ювілятові, Також прибули численно вірні з далеких околиць, щоби привітати Ювілята[1].

31.5.1977 р. отець Василь помер і був похований у Перемишлі у гробівці Перемиської капітули[1][5]. Гробовець знаходиться на головному міському цвинтарі по вул. Ю. Словацького в полі R2 (RII)[6].

Увічнення пам'ятіРедагувати

Іменем отця Василя Гриника названо вулицю в Білому Борі і Пасленку[2]. В костелі св. Миколая в суч. Желіхово (Циганку) встановлено меморіальну дошку на честь отця митрата Василя Гриника.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Ґоцький, В. Отець мітрат Василь Гриник (українська). 
  2. 32 rocznica śmierci ks. mitrata Bazylego Hrynyka (pl). http://www.cerkiew.paslek.com. 2009. Процитовано 2013-01-06. 
  3. а б Парнікоза, Іван. Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти. https://expedicia.org/ (українська). Національний науковий антарктичний центр МОН України. Процитовано 18.07.2019. 
  4. Парнікоза. Гданськ для українця. Частина 2. Хмари над Балтикою (українсбка). 
  5. отець Роман Стороняк. Зберегти Церкву. Отець Василь Гриник — головна постать УГКЦ у повоєнній Польщі (українська). 
  6. Парнікоза, Іван (31.10.2019). Гробовець греко-католицької перемишльської капітули. Прадідівська слава. База даних українських пам'яток (українська). Микола Жарких. Процитовано 31.10.2019.