Відкрити головне меню

Василь (Величковський)

український релігійний діяч, єпископ УГКЦ, редемпторист, новомученик УГКЦ
(Перенаправлено з Василь Величковський)

Василь Володимирович Величковський (1 червня 1903, Станіславів — 30 червня 1973, Вінніпег) — новомученик Української греко-католицької церкви, релігійний діяч, єпископ УГКЦ, редемпторист.

Василь
Величковський Василь.jpg
Блаженний священномученик Василій Величковський
Народився 1 червня 1903, Станіславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Станіслав, Станіславський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 30 червня 1973, Вінніпег, Канада
Вінніпег, Канада
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
У лику блаженний і Catholic saint[d]
Головна святиня Храм св. Йосифа м. Вінніпег
День пам'яті 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським),[1]
Атрибути в іконографії: хрест, церква, пальмова гілка

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї священика у роді (по батькові) Величковських, який походив зі Східної України, із села Величків. Рід Величковських визначається тим, що був священичим уже більш 300 років.

Василь Величковський відвідував початкову школу в селі Пробіжна, а опісля навчався у василіанському Інституті святого Йосафата. У 1920 р. вступив до Духовної семінарії у Львові; у 1925 році склав перші монаші обіти як редемпторист у селі Голоско біля Львова, і рукоположення.

З 1928 ієромонах Василь — учитель і місіонар на Волині. Переобладнав у 1930 з дозволу маршала Пілсудського церкву латинського обряду в Ковелі в греко-католицьку.

Покинув у 1935 на вимогу польських властей Волинь і повернувся в монастир у Станиславові. У 1936 один із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. У 1938 випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.

У 1939 уперше викликаний в НКВД за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 за дорученням митрополита Андрея Шептицького і на прохання громади відбув в Кам'янець-Подільський, але на наказ німецького коменданта покинув місто.

З 1942 — ігумен монастиря в Тернополі, де в 1945 його заарештовано та відправлено до Києва. Смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою.

Повернувся в 1955 до Львова і зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі.

У 1959 Папа Іоанн XXIII номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв 4 лютого 1963 р. від звільненого з ув'язнення митрополита Йосипа Сліпого. Став єпископом Луцьким і місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні.

23 січня 1969 повторно ув'язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 Василь Величковський був засуджений за ч. 2 ст. 138, ст. 187-1, ст. 42 КК України 1960 року (порушення законів про відокремлення церкви від держави і розповсюдження неправдивих вигадок на радянський державний і суспільний устрій) на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму[2]. Ув'язнення відбув у тюрмі в м. Комунарськ на Донбасі. Після закінчення терміну виселений за межі СРСР.

Провів деякий час в Римі; на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита Максима (Германюка) переїхав в Канаду.

Помер 30 червня 1973 у м. Вінніпегу (Канада).

БеатифікаціяРедагувати

24 квітня 2001 р. у присутності Його Святості папи Івана-Павла ІІ у Ватикані проголошено декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд 52 слуг Божих. Декрети стосувалися і 28 слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви. Одним із декретів стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, завершеного у Львові 2 березня. Передана звідти документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць, якщо такі були. Визнано мученицьку смерть 8 єпископів, 14 священиків, 3 монахинь і одного мирянина.[3] Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець 27 червня 2001 р. на полі львівського іподрому під час Божественної Літургії у візантійсько-слов'янському обряді проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні — святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ. Тоді вперше чин беатифікації за латинським обрядом звершено на українській землі, як і вперше — в контексті східної Літургії.[4]
До гідності блаженних (тобто святих) піднесено мучеників УГКЦ спеціальною формулою беатифікації:

« Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні свята (празники) святкували кожного року у місцях і відповідно до чину[5] »

Молебень і Акафіст до Блаженного священномученика Величковського уклав о. Іван Сіянчук, протоігумен редемптористів у Канаді.

Українська Греко-Католицька Церква вшановує літургійну пам'ять бл. свщмч. Василія Величковськогор 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським).[6]

Перенесення мощей блаженного Василія ВеличковськогоРедагувати

 
Меморіальна таблиця на площі Соборній у Львові

Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму св. Йосифа відбулася 16 вересня 2002 у м. Вінніпег. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті — тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.

Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.

РеабілітаціяРедагувати

Прокуратура у Львівській області реабілітувала Василя Величковского. В повідомленні прес-служби львівської прокуратури про це говориться:

« Положеннями ст. 1 ЗУ "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17.04.1991 визнано реабілітованих осіб, засуджених за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад, а також за порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, а потім висновком прокуратури Львівської області від 31.03.2017 Василь Величковський реабілітований.[2] »

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. † Свщмч. Миколая Чарнецького і 24-х укр. мучч.; муч. Омеляна Ковча
  2. а б во Львовской области реабилитировала Василия Величковского[недоступне посилання з червень 2019](рос.)
  3. Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 р. Короткі біографії. // http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/ Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine. (перегляд 16.07.2016 р.)
  4. Петро Сабат. Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженним папою Іваном-Павлом ІІ в Україні у 2001 р. PDF. — С. 115—120.
  5. Вахтанг Кіпіані. Візит Понтифіка. Вік мучеників. - Нью-Джерсі : “Свобода” - 2001 р. // http://www.kipiani.org/plain.cgi?96 (перегляд 16.07.2016 р.).
  6. http://www.rr.lviv.ua/news/n135/ Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine. Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II. (перегляд 16.07.2016 р.)

ПосиланняРедагувати