Василь Ваврик
Василь Ваврик (хресне ім'я Борис; 11 грудня 1911, Доброполе — 9 вересня 1996, Мондер, Канада) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, доктор богослов'я, біблеїст, педагог, військовий капелан. Рідний брат історика Церкви і літургіста о. Михайла Ваврика ЧСВВ.
| о. Василь Ваврик, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 грудня 1911 Доброполе, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
6 вересня 1996 (84 роки) Мандер, Альберта, Канада |
| Поховання | Мандер |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | ієромонах, богослов, біблеїст, педагог, капелан |
| Alma mater |
Папський Григоріанський університет Папський Біблійний Інститут |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Батько | Олексій (Олександр) Ваврик |
| Мати | Марія Ваврик |
| Брати, сестри | Михайло Ваврик |
Життєпис ред.
Народився 11 грудня 1911 року в селі Доброполе Бучацького повіту (нині Чортківський район Тернопільської області) в сім'ї Олексія (Олександра) Ваврика і Марії Ваврик (інша лінія Вавриків). Початкову школу закінчив у рідному селі, середню освіту здобув у Бучацькому місійному інституті імені святого Йосафата (1921–1924). 14 вересня 1924 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові, де 14 січня 1928 року склав перші обіти, а вічні — 14 січня 1933 року. Довершував два роки гімназійних студій (т. зв. гуманістику) та риторику в Крехові 1926–1927 і Лаврові (1927–1929), філософію в Добромильському монастирі (1929–1931), а богослов'я в монастирі св. Юра в Кристинополі (1931/1932, мав рік перерви, і 1933–1934). Священничі свячення отримав у Крехівському монастирі 26 серпня 1934 року з рук Перемишльського єпископа Йосафата Коциловського.
Після свячень працював на Закарпатті: в Ужгороді — викладав догматичне богослов'я, вступ до Святого Письма і церковну історію василіянським студентам богослов'я (1934–1935), і в Мукачеві — викладав латинську і німецьку мови, зоологію і ботаніку василіянським студентам гуманістики (1935–1937). У 1937–1940 роках продовжив богословські студії в Папському Григоріянському університеті в Римі[1], де на основі тези «De exegesi S. Basilii Magni» (захист 10 липня 1940) здобув докторат з богослов'я.[2] 3 липня 1941 року в Папському Біблійному інституті здобув ліценціят з біблійних наук.[3] У 1942–1943 роках був капеланом і перекладачем в італійській армії на Східному фронті; побував на сході України та в Росії. Влітку 1943 року опинився в Мерано (північ Італії), де кілька місяців чекав на звільнення зі служби.[4]
З 1946 року працював у США, зокрема професором богослов'я та Святого Письма у колегії св. Василія Великого. У 1950–1954 роках — сотрудник парафії святого Юрія у Нью-Йорку. Редактор видавництва «Слово доброго пастиря» у США в 1954–1961 роках. У 1966 році навчався в Школі Біблії в Єрусалимі. Потім працював у Канаді (Ґримзбі, Оттава, Едмонтон, Мондер).
Помер у Мондері 9 вересня 1996 року. Похований на українському католицькому цвинтарі святих апостолів Петра і Павла в Мондері.
Публікації ред.
- «Червоні обманці без маски» (Жовква 1933)
- Laveille «Свята Тереса від Дитяти Ісуса (1873—1897)» / переклад о. Василя Ваврика ЧСВВ (Мукачево 1936)
- «Doctrina Sancti Basilii Magni de inspiracione S. Scripturae» (Рим 1943)
- «Комунізм а релігія» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1950)
- «Де Петро там Церква [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1952)
- «В Канадійськім Люрді» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1954)
- «Траґедія модерної молоді» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1955)
- «Святе Письмо — Боже Слово» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1956)
- «Святе Письмо: Книги-переклади-пояснення» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1956)
- «Єпископ Сотер Ортинський Чина Святого Василія Великого. У сорокаліття його смерти» / серія: Слово Доброго Пастиря (Філадельфія 1956)
- «Ласка Божа діюча» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1957)
- «Люрд 1858—1958» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1958)
- «Святі Тайни — джерела ласк» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1958)
- «Зоряний хлопчик отець Василько [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]» (Мондер 1965)
Примітки ред.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 210.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 304.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 209.
- ↑ Грім Є. Один епізод із німецької окупації Галичини очима італійського військового капелана Базіліо Лоренці (о. Василя Ваврика, ЧСВВ) [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Господь і я, березень-квітень 2016, с. 34-37.
Джерела ред.
- Волинський В. Василь-Борис [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 216. — ISBN 966-528-197-6.
- Дрібненький В., ЧСВВ. Вінок на могилу блаженної пам'яті отця Василя Ваврика, ЧСВВ // Світло, листопад 1996. — С. 388.
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)