Васильков Борис Павлович
| Борис Павлович Васильков | |
|---|---|
| Народився |
26 січня 1906 с. Низовка Лисковського повіту Нижегородської губернії |
| Помер |
1980 ? |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | ботанік |
| Alma mater | Казанський інститут сільського господарства та лісівництва, Казанський університет |
| Галузь | Ботаніка, мікологія |
| Заклад | Марійський науково-дослідний інститут (Йошкар-Ола), Ботанічний інститут АН СРСР (Ленінград) |
| Науковий ступінь | кандидат біологічних наук |
| Науковий керівник | А. Я. Гордягін |
| Аспіранти, докторанти |
Aleksandr Kovalenkod Ștefan Manicd |
| Відомий завдяки: | дослідник шапинкових грибів СРСР, зокрема Арктики, систематик, еколог, геоботанік, автор популярних визначників грибів. |
Бори́с Па́влович Василько́в (26 січня 1906, с. Низовка Нижегородської губернії — 1980) — радянський вчений, міколог. Відомий дослідженнями шапинкових грибів російської Арктики та інших регіонів СРСР. Автор наукових робіт з систематики, екології, географії та практичному використанню грибів, а також популярних довідників і визначників.
Біографія ред.
У 1924 році закінчив середню школу, потім працював учителем в сільській школі.
У 1926 році поступив на лісовий факультет Казанського інституту сільського господарства та лісівництва (нині Казанський державний аграрний університет). Одночасно з навчанням на лісовому факультеті став відвідувати заняття в ботанічному кабінеті Казанського університету під керівництвом А. Я. Гордягіна.
У 1930 році Борис Павлович закінчив сільськогосподарський інститут, а в 1931 році склав іспити екстерном і отримав диплом Казанського університету, тоді ж почав працювати в Марійському науково-дослідному інституті (Йошкар-Ола).
У 1935 році отримав науковий ступінь кандидата біологічних наук.
Б. П. Васильков почав свою наукову діяльність з вивчення флори квіткових рослин Марійської АРСР, але незабаром більший інтерес виявив до шапинкових грибів. Перша його робота на цю тему — «Опыт изучения грибов при геоботанических исследованиях» мала великий вплив на новий в той час науковий напрям — екологію грибів.
З 1944 року і до кінця свого життя Борис Павлович працював у Відділі нижчих рослин Ботанічного інституту АН СРСР (нині Ботанічний інститут імені В. Л. Комарова РАН).
З 1950-х років вивчав шапинкові гриби російської Арктики. Матеріали для цієї роботи надсилали зимівники полярних станцій з Таймира, пізніше він і сам брав участь в експедиціях на Кольському півострові, Полярному Уралу, Чукотці. На жаль, матеріали щодо арктичних грибів не були до кінця оброблені, і ця праця залишилася незавершеною.
Крім Арктики, Борис Павлович працював в лісах Криму, Кавказу, Прибайкалля, вивчав гербарні зразки, що надсилалися з різних районів Сибіру, Приамур'я, Середньої Азії.
|
Постійна і велика робота в польових умовах і з гербарієм зробила Бориса Павловича чудовим знавцем шапинкових грибів різних таксономічних груп. Це привертало до нього молодих вчених, які починали вивчати трубчасті і пластинчасті макроміцети. В результаті без перебільшення можна сказати, що майже всі нинішні агарикологи колишнього СРСР тією чи іншою мірою є його учнями. | 
|
— Е. Л. Нездойминого, Б. А. Томілін | ||
Систематик ред.
Борис Павлович Васильков — автор найменувань ряду ботанічних таксонів. У ботанічнії (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Vassilk.» або «Vassilkov».
Бібліографія ред.
- «Опыт изучения грибов при геоботанических исследованиях» (1938)
- «Съедобные и ядовитые грибы средней полосы европейской части СССР» (1948)
- «Изучение шляпочных грибов в СССР» (1953)
- «Очерк географического распространения грибов» (1955)
- «Грибы» (Виды съедобных и ядовитых грибов, альбом-справочник) (1959)
- «Белый гриб. Опыт монографии одного вида» (1966)
- «Методы учёта съедобных грибов в лесах СССР» (1968)
- Публикації в періодичних виданнях:
- «Новости систематики низших растений»
- «Микология и фитопатология»
- «Ботанические материалы отдела споровых растений Ботанического института АН СССР»
Джерела ред.
- Васильков Б. П. передмова Нездойминого Е. Л., Томіліна Б. А. // Съедобные и ядовитые грибы средней полосы европейской части России. — СПб. : «Наука», 1995. — ISBN 5-02-0266-50-7.