Варшавська битва (28 — 30 липня 1656 року) — битва, в якій армія Речі Посполитої в союзі з Кримським ханством протистояла шведсько-бранденбурзьким військам. За чисельністю військ, що брали участь у битві, вона стала однією з найбільших битв Північної війни 1655—1660 років.

Варшавська битва
Шведський потоп
Варшавська битва на третій день, Ерік Юнссон Дальберг 1656

Варшавська битва на третій день, Ерік Юнссон Дальберг 1656
Координати: 52°13′56″ пн. ш. 21°00′30″ сх. д. / 52.23230000002777729° пн. ш. 21.00840000002778041° сх. д. / 52.23230000002777729; 21.00840000002778041
Дата: 28 — 30 липня 1656
Місце: Варшава, Річ Посполита
Результат: перемога шведсько-бранденбурзького війська
Сторони
Coat of arms of Sweden.svg Шведська імперія
Brandenburg Wappen.svg Бранденбург
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита
Crimean Tatar tamga icon (blue and gold).png Кримське ханство
Командувачі
Coat of arms of Sweden.svg Карл Х Густав
Hohenzollern Haus Wappen.svg Фрідріх Вільгельм I
PB Vasa CoA.png Ян II Казимир
Військові сили
10 500 шведів
8 500 бранденбуржців
47 гармат
36 000 поляків
2 000 кримських татар
18 гармат
Втрати
1 300 2 600

Напередодні битвиРедагувати

Польські сили під командуванням короля Яна II Казимира мали близько 40 тисяч людей, з них близько 4500 піхоти, 10 тисяч посполитого рушення, все інше кавалерія. Армією Швеції та Бранденбургу командували — король Карл X Густав і курфюрст Фрідріх Вільгельм I.

Після висадки на узбережжі біля Данцига, шведсько-бранденбурзьке військове з'єднання рушило на південь у бік Варшави. До складу з'єднання входили 12 500 кавалеристів і 5 500 піхотинців, всього 18 тисяч. Одночасно, Ян II Казимир з армією переправився через Віслу і зустрів шведів на правому березі за 5 кілометрів від варшавського передмістя Прага.

Хід битвиРедагувати

 
Атака татар

Битва почалася з фронтального нападу шведів і бранденбуржців, яке поляки змогли відбити. Польські солдати розпочали копати шанці перед своїми позиціями, створивши гарне укріплення.

На другий день Фрідріх Вільгельм особисто очолив розвідку і помітив невеличкий пагорб біля лісу. Тому за наказом Фрідріха піхота та драгуни атакували пагорб і зайняли його. Наступні спроби поляків відбити пагорб у бранденбуржців не закінчилися успіхом.

Після цього мобільна шведська кавалерія зробила маневр, непомітно обійшовши Бялоленкський ліс і несподівано з'явившись на правому фланзі поляків. Нова ситуація звела нанівець польські укріплення, а контратака польської кавалерії виявилася невдалою.

На третій день бранденбурзький генерал Отто фон Шпарр протягом кількох годин обстрілював артилерією польські позиції і атакував пікінерами вже дезорганізовані війська. Кавалерійська атака з правого флангу прорвала польські лінії, після чого армія Яна II Казимира почала відступ.

НаслідкиРедагувати

На вулицях Варшави шведи і бранденбуржці провели переможний парад, проте вже незабаром були змушені залишити місто, не будучи в змозі його утримати.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Варшавська битва (1656)