Варварівка (Миколаїв)

місцевість у Миколаєвї, колишнє село

Варварівка — історична місцевість Миколаєва, частина Центрального району.

Варварівка
Миколаїв
Варварівка

Свято-Михайловська церква у Варварівці
Загальна інформація
46°59′31″ пн. ш. 31°56′22″ сх. д. / 46.99222222002777727° пн. ш. 31.93972222002777883° сх. д. / 46.99222222002777727; 31.93972222002777883Координати: 46°59′31″ пн. ш. 31°56′22″ сх. д. / 46.99222222002777727° пн. ш. 31.93972222002777883° сх. д. / 46.99222222002777727; 31.93972222002777883
Район Центральний район
Адмінодиниця Центральний район (Миколаїв)
Варварівський район[d]
Миколаївський район
Площа 5 км²
Телефонний код 512
Головні вулиці Одеське шосе, вулиця Веселинівська, Очаківська вулиця
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap

РозташуванняРедагувати

 
Варварівський міст з боку Варварівки на старовинній листівці

Знаходиться на північному заході міста, на правому березі Бузького лиману. З великим містом з'єднаний Варварівським мостом. Навпроти Варварівки через річку Південний Буг розташоване селище Матвіївка.

Історичні відомостіРедагувати

 
Автошлях М 14 (Веселинівська вулиця), що проходить через Варварівку
 
Вид на Варварівку вночі з Миколаєва

Існує з 1804 р. Заселено кріпаками з Київської губернії князя С. Ф. Голіцина і його дружини. Спочатку називалося Слобода Велика, на ім'я Великої коси (тепер Варварівська коса). У 1830–1860 рр.. часто іменувалося іншою назвою — село Варварівка, Варварівське селище. У лоції 1851 обидві назви. Друга назва — Варварівка — дана за іменем дружини князя Голіцина Варвари. Княгиня Варвара Голіцина (в дівоцтві — Варвара Василівна Енгельгардт) (12.03.1757 — 2.05.1815), племінниця Г. О. Потьомкіна-Таврійського. Варвара Голіцина захоплювалася літературою і навіть переклала на російську мову французький роман Б. Ембера «Омани від любові, або Листи від Фанелії до Мільфорта». Класик російської літератури Гаврило Державін присвятив їй вірш «Осінь під час облоги Очакова».[1] Варвара Голіцина купила ці землі у своєї сестри[2] графині Олександри Браницької (в дівоцтві — Олександра Василівна Енгельгардт) (1754 — 1838). У 1817 р. ці землі перейшли до графа Ламберта, який розбив тут фруктовий сад.

Станом на 1886 у містечку Коренихської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 836 осіб, налічувалось 169 дворових господарств, існували станова квартира 3-го стану, слідча камера одеського окружного суду, православна церква, єврейський молитовний будинок, земська станція, недіючий пивоварний завод, 15 лавок[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2352 осіб (1185 чоловічої статі та 1167 — жіночої), з яких 1562 — православної віри, 781 — юдейської[4].

Рішенням виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 20 січня 1961 р. смт Варварівка Варварівського району Миколаївській області включено в смугу міста Миколаєва з підпорядкуванням території селища Центральній районній Раді.[5]

Транспортне сполученняРедагувати

 
Очаківська вулиця, що з'єднує Варварівку з Великою Коренихою

Через Варварівку проходять найважливіші автомобільні магістралі міста Миколаєва: Одеське шосе, вулиці Веселинівська та Очаківська (у напрямку села Парутине і міста Очаків).

КультураРедагувати

У Варварівці функціонують 2 загальноосвітні школи (№ 60 і № 61), дитячий садок, ліцей, будинок творчості, туристична база, річковий пляж, стадіон, кінно-спортивна база, ресторани, парки, 2 православних церкви й інші.

Пам'яткиРедагувати

Основні вулиці мікрорайонуРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «В Варваровке открыли памятный знак в честь Варвары Голицыной, племянницы Потемкина» // Миколаївська обласна інтернет-газета «Новости N», 10.09.2010 (рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
  2. Энгельгардт Василий Андреевич // Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника (рос.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-219)
  5.  Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1961. — № 7 (9 лютого). — С. 305.
  6. «Свято-Михайловская церковь в Варваровке празднует 200-летие!» // Николаевские новости, 13.12.2011, №:149
  7. Воді бути: у Миколаєві почали бурити дюкер у Варварівку під Південним Бугом. mykolaiv.one (uk). Процитовано 2020-08-29. 

ДжерелаРедагувати

  • Крючков Ю. С.. Старый Николаев и окрестности. Топонимический словарь-справочник. — Н., «Дикий Сад», 1991.

ПосиланняРедагувати