Відкрити головне меню
Варанопсеїди
Час існування: Пізній карбон — пермський період
303,9 —260,4 млн років тому
Скелет Varanops brevirostris
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Підклас: Синапсиди (Synapsida)
Ряд: Пелікозаври (Pelycosauria)
Родина: Варанопсеїди (Varanopidae)
Romer and Price, 1940
Роди
Дивитись текст
Синоніми
* Varanopsidae, Romer et Price, 1940
  • Varanopseidae, Romer et Price, 1940
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Varanopidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Varanopseidae
EOL logo.svg EOL: 4658119
Fossilworks: 91792

Варанопсеїди або варанопіди (Varanopseidae або Varanopidae) — родина ранніх синапсид (пелікозаврів), яка відома, в основному, з пермських відкладень Техасу і Оклахоми (найпізніші шари ранньої пермі США). Також окремі варанопіди зустрічаються у середньопермских відкладеннях Росії (Мезенска фауна) і ПАР (зони Tapinocephalus і Pristerognathus). Варанопсеїди у цих екосистемах виконували роль дрібних хижаків і комахоїдних. Лише деякі з них могли бути домінуючими хижаками в своїх екосистемах, і то лише в умовах, коли біоресурсів було недостатньо для існування більш великих хижаків.

Зміст

ОписРедагувати

В цілому варанопсеїди були досить примітивними істотами, хоча більш пізні з них придбали деякі характеристики більш розвинених синапсид. Наприклад, у більш пізніх, великих представників Varanopseidae були ікла — трохи більші зуби у верхній щелепі. В цілому ж зуби варанопсеїд однакові за формою, сплощені, з ріжучим краєм. Нерідко зуби загнуті назад, для утримання здобичі.

Череп варанопсеїд при погляді зверху вузький і має трикутну форму. Також є великі очниці, при тому що кісткове очне кільце займає набагато меншу площу, ніж сама очниця. Великий розмір має і тім'яне вікно.

Скроневі вікна у варанопід разположен дуже низько, але зате вони витягнуті в довжину. Враховуючи, що верхній край нижньої щелепи в районі кріплення м'язів у варанопід виступає набагато слабкіше, ніж у великих хижих пелікозаврів, можна вважати, що варанопсеїди були менш ефективними хижаками, ніж, наприклад, диметродон, але зате їхній череп був набагато легшим і їм було набагато простіше полювати на дрібну здобич.

КласифікаціяРедагувати

ФілогеніяРедагувати

Часова лініяРедагувати

Варанопсеїди
← 4600 млн 542 488 444 416 359 299 251 200 145 65 23 2

ДжерелаРедагувати

  • Benson, R. B. J. (2012). Interrelationships of basal synapsids: cranial and postcranial morphological partitions suggest different topologies. Journal of Systematic Palaeontology iFirst: 1-24. DOI:10.1080/14772019.2011.631042
  • Botha-Brink, J., Modesto, S. P. (2009). Anatomy and relationships of the Middle Permian varanopid Heleosaurus scholtzi based on a social aggregation from the Karoo Basin of South Africa. Journal of Vertebrate Paleontology 29 (2): 389—400. DOI:10.1671/039.029.0209
  • Reisz, R. R., Dilkes, D. W. (2003). Archaeovenator hamiltonensis, a new varanopid (Synapsida: Eupelycosauria) from the Upper Carboniferous of Kansas. Canadian Journal of Earth Sciences 40: 667—678. DOI:10.1139/e02-063 (англ.)
  • Reisz, R. R., Laurin, M., Marjanovic, D. (2010). Apsisaurus witteri from the Lower Permian of Texas: yet another small varanopid synapsid, not a diapsid. Journal of Vertebrate Paleontology 30 (5): 1628—1631. DOI:10.1080/02724634.2010.501441 (англ.)
  • Romer, A. S., Price, L. I. (1940). Review of the Pelycosauria. Geological Society of America Special Paper 28: 1-538. (англ.)
  • Таксономія варанопсеїд на paleofile.com (англ.)
  • Інформація про представників на palaeos.com (англ.)
  • Кэрролл Р. Палеонтология и эволюция позвоночных. — т.2. — М., 1993. — С. 183.
  • Ивахненко М. Ф. Тетраподы Восточно-Европейского плакката — позднепалеозойского территориально-природного комплекса. — Пермь, 2001. — С. 79–80. — (Труды Палеонтологического института РАН, том 283) — 1000 прим. — ISBN 5-88345-064-4.
  • Ивахненко М. Ф. Эволюция позднепалеозойских тетрапод как эволюция их биоморф. В сб.: Эволюция позднепалеозойский тетрапод как эволюция их биоморф. — М.: Товарищество научных изданий КМК. — 2006. — 600 с. — С. 373—393. Текст
  • Ископаемые рептилии и птицы, ч.1. — под ред. М. Ф. Ивахненко и Е. Н. Курочкина. — М., Геос., 2008. — С. 95—100.