Грегорі Ваньє
Гре́горі Ваньє́ (фр. Gregory Wannier; 30 грудня 1911 — 21 жовтня 1983) — швейцарський фізик-теоретик. 1935 року отримав ступінь доктора математичної фізики в Базельському університеті. У 1935—1936 роках працював у Женевському університеті, в 1936—1937 роках — Принстонському, 1938—1939 роках — Бристольському, 1939—1941 роках — Техаському, в 1941—1946 роках — в університеті Айови, в 1949—1960 роках — у «Bell Labs». З 1960 року — професор університету Орегону.
| Грегорі Ваньє | |
|---|---|
| Народився |
30 грудня 1911 Базель, Швейцарія |
| Помер |
21 жовтня 1983 (71 рік) Портленд |
| Країна |
 Швейцарія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Галузь | статистична фізика[1] |
| Alma mater | Базельський університет[2] |
| Науковий керівник | Ернст Штюкельберг[2] |
| Знання мов | англійська[3] |
| Заклад | Женевський університет і Орегонський університет |
| Нагороди |
член Американського фізичного товариства[d] |
Роботи Ваньє присвячені теорії твердого тіла, магнетизму, статистичної механіки, розрядів у газах, електронної фізики. Він досліджував молекулярні і кристалічні структури, локалізацію електронів у твердому тілі, фазові переходи. У 1937 році незалежно від Невіла Мотта розвинув уявлення про зв'язані стани електронів із зони провідності і дірки з валентної зони (екситон Ваньє-Мотта). Заклав основи теорії екситонів. У теорії магнетизму ввів (1937) ортогональні функції (функції Ваньє) і запропонував метод дослідження зонної структури твердих тіл на основі цих функцій.
Примітки ред.
Посилання ред.
- ВАНЬЕ Грегори Хуг. persons-info.com (рос.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
|
Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |