Ваньдашань (кит. трад. 完達山, спр. 完达山, піньїнь: Wándá shān) — гори, що розташовані в провінції Хейлунцзян на крайньому північному сході Китаю. Хребет обмежує улоговину озера Ханка із заходу і північного заходу, у той час як південні відроги Сіхоте-Аліню є її кордоном на сході.[1] Протяжність хребта близько 400 км, середня висота менше 800 м. Найвищий пік — гора Шеньдін-Шань (831 м над рівнем моря)[2]. Біля південних відрогів цього хребта розташоване озеро Цзінпоху.

Ваньдашань
кит. 完達山, трансліт. 完达山
Країна КНР КНР
Регіон Хейлунцзян
Найвища точка Шеньдін-Шан
 - координати 45°53′30″ пн. ш. 132°13′30″ сх. д. / 45.89167° пн. ш. 132.22500° сх. д. / 45.89167; 132.22500
 - висота 831 м
Ваньдашань (Китайська Народна Республіка)
Ваньдашань
Ваньдашань
Ваньдашань (Хейлунцзян)
Ваньдашань
Ваньдашань

Гори Ваньдашань — одне з небагатьох місць проживання амурського тигра в Китаї. У східній частині хребта, у лісовому господарстві Дунфанхун, мешкає 5-6 амурських тигрів.[3] Це приблизно становить чверть усієї китайської популяції цього хижака. Було заплановано створити заповідник[4]. Там таки на початку XX століття відзначали окремі заходи ще рідкіснішого пардуса амурського або ж пантери плямистої амурської[5]. У гірських лісах Ваньдашаню росте багато рідкісних грибів і рослин, зокрема, гриб Auricularia polytricha, папороть Osmundastrum cinnamomeum[en].

Примітки ред.

  1. Озеро Ханка — перлина Росії й Китаю. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. У китайських лісах створені місця підгодівлі диких тварин, на яких люблять полювати маньчжурські тигри. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 26 січня 2019.
  4. на думку експертів, Китай повинен створити в східній частині гір Ваньдашань заповідник для охорони диких маньчжурських тигрів. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 26 січня 2019.
  5. Стратегія збереження далекосхідного леопарда в росії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2015. Процитовано 26 січня 2019.