Вандомська площа

Вандомська площа (фр. Place Vendôme), раніше площа Людовика Великого (Place Louis le Grand) — одна з «п'яти королівських площ» Парижа. Метро: лінії 3, 7, 8, станція Opéra.

Вандомська площа
Франція Франція
фр. Place Vendôme
Вандомська площа
Вандомська площа
Населений пункт Париж
Назва на честь Луї Жозеф де Вандом
Загальні відомості
Протяжність 213 м[1]
Координати 48°52′03″ пн. ш. 2°19′46″ сх. д. / 48.86750° пн. ш. 2.32944° сх. д. / 48.86750; 2.32944Координати: 48°52′03″ пн. ш. 2°19′46″ сх. д. / 48.86750° пн. ш. 2.32944° сх. д. / 48.86750; 2.32944
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 2172743 ·R (Place-Vendôme, I округ Парижа)
Мапа
CMNS: Вандомська площа у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Розташована в 1-му муніципальному окрузі Парижа, неподалік від Паризької опери. Спланована в 1699 році за проектом архітектора Жюля Ардуен-Мансара на честь Людовіка XIV, назву отримала від палацу Сезара де Вандома. Однорідні будівлі в стилі класицизму, що оточують площу, було закінчено до 1720 року.

Визначні місцяРедагувати

У центрі Вандомській площі встановлена 44-метрова Вандомська колона зі статуєю Наполеона нагорі, виконана за зразком римської колони Траяна.

На західній частині площі під № 15 знаходиться заснований в 1898 році Цезарем Рітцем розкішний готель «Рітц». З 1979 року «Рітц» належить Єгипетському мільярдерові Мохамеду аль-Фаєду, батькові загиблого разом з принцесою Діаною Доді аль-Фаєда. Серед інших відомих людей, що зупинялися в готелі «Рітц» — графиня ді Кастильйоне та Коко Шанель (прожила там останні 37 років життя), Ернест Хемінгуей, Чарлі Чаплін, Марсель Пруст інші.

1849 року в будинку № 12 помер Фредерік Шопен. У цьому самому будинку Наполеон III познайомився зі своєю майбутньою дружиною Євгенією.

На Вандомській площі розташовано багато дорогих бутіків, зокрема ювелірних, наприклад, Chanel, бутіки Cartier та Chaumet.

 
Панорамний вид Вандомської площі

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Jacques Hillairet, Pascal Payen-Appenzeller: Dictonnaire des rues de Paris, Editions de Minuit; Édition : 8e éd, 1985.

ПосиланняРедагувати