Вальдемар I (1238—1302) — король Швеції з 1250 до 1275 року. Походив з династії Фолькунгів.

Вальдемар I Біргерсон
швед. Waldemar
Waldemar of Sweden (1240s) bust 2009 Skara (2).jpg
Народився 1239
Помер 26 грудня 1302(1302-12-26)[1]
Nyköping Castled, Нючепінг, лен Седерманланд, Швеція
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність політик
Знання мов шведська
Посада Король Швеції[d]
Рід Фолькунги
Батько Біргер Ярл[2]
Мати Ingeborg Eriksdotter of Swedend[2]
Брати, сестри
У шлюбі з Sophia of Denmarkd
Діти Ingeborg of Swedend, Marina Valdemarsdotter of Swedend, Richeza of Sweden, Queen of Polandd, Q4958317?, Margareta Valdemarsdotter av Sveriged, Erik Valdemarssond, Ingeborg Folkungad[2] і Rixa Folkungad[2]

ЖиттєписРедагувати

Був сином ярла Біргера та Інгеборг, сестри короля Еріка XI. Завдяки сильній позиції ярла Біргера у державі Вальдемара після смерті короля Еріка у 1250 році було обрано новим королем Швеції. Проте до 1266 року ярл Біргер виконував обов'язки регента, фактично керуючи державою.

За цих обставин Вальдемар I був лише номінальним королем. Водночас ніхто не намагався оспорювати його трон. Після смерті ярла Біргера почалося повстання братів Вальдемара — Магнуса та Еріка. Це повстання підтримала Данія, намагаючись послабити королівство, а також деякі незадоволені феодали.

 
Вальдемар I

Врешті-решт 14 червня 1275 року в битві під Гувою Вальдемар I зазнав поразки від об'єднаних сил своїх супротивників. Внаслідок цього Вальдемара позбавили трону, який посів його брат Магнус.

Після цього Вальдемар з 1277 до 1278 року керував провінцією Готланд. Проте незабаром був відсторонений від влади, а 1288 року Вальдемара ув'язнили у замку Нючепінг.

РодинаРедагувати

Дружина — Софія (1241—1286), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії

Діти:

  • Інгеборг (1263—1292)
  • Ерік (1272—1330)
  • Рікіса (1273—1293)

ПриміткиРедагувати

  1. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  2. а б в г Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.

ДжерелаРедагувати

  • Kyhlberg, Ola Gånget ut min hand (Riddarholmskyrkans stiftargravar Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets Akademien, Stockholm: 1997)