Попович Валерій Олександрович

(Перенаправлено з Валерій Попович)

Валерій Олександрович Попович (рос. Валерий Александрович Попович, фін. Valeri Popovitš, нар. 18 травня 1970, Горький) — російський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Валерій Попович
Валерій Попович
Особисті дані
Народження 18 травня 1970(1970-05-18) (50 років)
  Горький, СРСР
Зріст 185 см
Вага 85 кг
Громадянство Flag of Finland.svg Фінляндія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1986 СРСР «Хімік» (Дзержинськ) 3 (1)
1987 СРСР «Локомотив» (Горький) 3 (0)
1988–1989 СРСР ЦСКА (Москва) 25 (0)
1990–1991 СРСР «Спартак» (Москва) 10 (0)
1992–1993 Фінляндія ТПВ 48 (26)
1994 Фінляндія «Ільвес» 12 (3)
1994–2008 Фінляндія «Гака» 262 (113)
1995–1996   Данія «Ікаст» 6 (3)
1999–2000   Нідерланди «Геренвен» 18 (6)
2009 Фінляндія ГІК 16 (3)
2010–2012 Фінляндія «Ільвес»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1989 СРСР СРСР U-20 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010–2012 Фінляндія «Ільвес»
2012–2013 Фінляндія «Гака» (мол.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець нижегородського футболу. У дорослому футболі дебютував 1986 року виступами за команду клубу «Хімік» (Дзержинськ), в якій того року взяв участь у 3 матчах Другої ліги СРСР. У наступному сезоні грав у тому ж дивізіоні за «Локомотив» (Горький).

У 1988 році Валерія Поповича призвали в армію і він два роки грав за столичне ЦСКА, незважаючи на бажання опинитися в московському «Спартаку». У 1989 році у складі армійців Валерій виграв першість першої ліги.

Після закінчення терміну служби в 1990 році він таки перейшов у «Спартак» (Москва), у складі якого і дебютував у Вищій лізі СРСР. Однак у зірковому складі «червоно-білих» тих років Валерій Попович з'являвся рідко, виходячи здебільшого на заміни. З перших хвилин він частіше виходив в єврокубках. Дебют Валерія в стартовому складі припав на матч Кубка чемпіонів із «Спартою» в Празі. У 1991 році Попович виграв зі «Спартаком» срібні медалі чемпіонату СРСР.

У 1992 році Валерія Поповича запросив маловідомий клуб другого фінського дивізіону ТПВ із Тампере. Валерій обговорив пропозицію, що надійшла, з Олегом Романцевим, і той дав добро на перехід. У перший же рік виступів Поповича у Фінляндії ТПВ вдалося піднятися на вищий дивізіон, і Валерій відразу ж отримав запрошення відоміших фінських клубів «Ільвеса», а потім «Гаки». У складі останньої Валерій Попович став провідним гравцем і здобув популярність по всій Фінляндії. Неодноразово за роки виступів у Фінляндії Валерій Попович ставав чемпіоном цієї країни і визнавався найкращим футболістом чемпіонату. Валерій Попович досі лишається найкращим бомбардиром цієї команди за всю історію її існування.

Враховуючи, що чемпіонат Фінляндії проводиться за системою весна-осінь і має тривалу зимову перерву, Валерій Попович двічі за час виступу за «Гаку» укладав тимчасові контракти (на півсезону) з клубами з країн, що проводять свої чемпіонати за системою осінь-весна — данським «Ікастом» і нідерландським «Геренвеном».

Після закінчення сезону 2008 року у Поповича закінчився контракт з «Гакою», а умови чергової угоди, запропонованої новим керівництвом клубу, Валерія не влаштували. В результаті нападник підписав річний контракт з гельсінкським ГІКом, де провів наступний сезон, ставши ще раз чемпіоном країни, а з 2010 року став граючим тренером «Ільвеса», керуючи командою разом з Юссі Лайханеном. Загалом за кар'єру провів 395 матчів у Вейккауслізі і забив 166 голів, що є п'ятим показником в історії турніру[1].

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ільвес», у складі якого вже виступав раніше. Прийшов до команди 2010 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 2012 році. Після цього працював з молодіжною командою «Гаки».

Виступи за збірнуРедагувати

Борис Ігнатьєв запросив Валерія в юнацьку збірну СРСР. У складі цієї команди в 1986 році Попович посів третє місце на чемпіонаті Європи серед 16-річних в Греції, а в 1988 році виграв чемпіонат Європи в Чехословаччині в складі юнацької збірної СРСР до 18 років.

1989 року залучався до складу молодіжної збірної СРСР. На молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах.

Титули і досягненняРедагувати

«Гака»: 1995, 1998, 1999, 2000, 2004
ГІК: 2009
«Гака»: 1997, 2002, 2005

ІндивідуальніРедагувати

Особисте життяРедагувати

Попович страждає на аерофобію[3], тому часто змушений був пропускати єврокубкові матчі своїх команд, подорожуючи судном на матчі в країнах Балтійського моря.

У 2006 році отримав громадянство Фінляндії, але через тодішні норми ФІФА не міг виступати за збірну Фінляндії, оскільки в минулому встиг пограти за молодіжні збірні СРСР[4].

У Валерія Поповича є два сини: Саша (нар. 1993) і Антон[5], які теж стали футболістами і грають у Фінляндії.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати