Відкрити головне меню

Наливайченко Валентин Олександрович

країнський політик та громадський діяч, голова СБУ, народний депутат України VII скликання
(Перенаправлено з Валентин Наливайченко)

Валенти́н Олекса́ндрович Налива́йченко (нар. 8 червня 1966, Запоріжжя, Українська РСР) — український політичний, державний та громадський діяч.

Валентин Олександрович Наливайченко
Валентин Олександрович Наливайченко

Час на посаді:
24 лютого 2014 — 18 червня 2015
Президент  Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
ПопередникОлександр Якименко
він сам як Уповноважений Верховної Ради по контролю за діяльністю Служби Безпеки України
НаступникВасиль Грицак (т. в. о.)

Час на посаді:
в.о. 22 грудня 20066 березня 2009
6 березня 2009 — 11 березня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникІгор Дріжчаний
НаступникВалерій Хорошковський

Народився8 червня 1966(1966-06-08) (52 роки)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Політична партіяУДАР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
nalyvaichenko.org

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 17 березня 2014[1]

Заступник міністра закордонних справ України (2004—2005), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Білорусі (2005—2006), Голова СБУ (в. о. 22 грудня 2006 — 6 березня 2009; 6 березня 2009 — 11 березня 2010; 24 лютого 2014 — 18 червня 2015). Народний депутат України VII скликання.

Має 1-й ранг державного службовця та дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу. Один із учасників Революції гідності (2013—2014), засновник громадського об'єднання «Антикорупційний рух» (вересень 2015 року), лідер партії Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість» (з травня 2016 року).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 8 червня 1966-го у Запоріжжі у родині робітника та медсестри.

ОсвітаРедагувати

  • 1973—1983 — запорізька загальноосвітня школа № 30. Закінчив із золотою медаллю[2].
  • вересень 1983 — червень 1984 — Харківський державний університет. Закінчив перший курс.
  • червень 1984 — травень 1986 — строкова служба в лавах армії СРСР.
  • вересень 1986 — червень 1990 — КНУ ім. Шевченка. Закінчив з відзнакою та отримав диплом за фахом викладач та референт-перекладач з англійської мови.
  • 1991—1994 — направлений від України у якості слухача на навчання до Червонопрапорного ім. Ю.В.Андропова інституту на умовах грошового утримання Україною, звідки був відрахований за власним бажанням та повернувся у розпорядження СБУ.

Вільно володіє англійською, фінською та російською мовами[3].

Кар'єраРедагувати

  • З вересня 1990 року по серпень 1991 — викладач кафедри російської мови у Київському інженерно-будівельному інституті.
  • З січня 1992 року по травень 1994 року — заступник директора з економіки, маркетингу та менеджменту ПП «Якість», Запоріжжя.

Дипломатична службаРедагувати

Присвятив 12 років дипломатичній службі, обіймав керівні посади в Міністерстві закордонних справ та дипломатичних представництвах України за кордоном.

  • 1994—1997 — працював у Посольстві України в Фінляндії, за сумісництвом у Данії та Норвегії, на посадах другого, першого секретаря.
  • 1998—2001 — перший секретар, радник, заввідділу консульського забезпечення інтересів фізичних і юридичних осіб, заступник начальника Консульського управління Департаменту консульської служби МЗС України.
  • 2001—2003 — працював у Вашингтоні, Генеральний консул посольства України у США.

Під час подій 11 вересня 2001 року координував зусилля Посольства для захисту родин українських дипломатів у Вашингтоні та Нью-Йорку, організовував допомогу громадянам України, які перебували у місцях терористичних атак.

  • 2003—2004 — директор Департаменту консульської служби МЗС України.
  • 2004—2008 — заступник міністра закордонних справ України, член Комісії при Президентові України з питань громадянства, глава делегації України на переговорах з Єврокомісією щодо підписання угод про спрощення візового режиму та про реадмісію з країнами-членами ЄС.
  • 2005 — посол України в Білорусі.[4]

Діяльність у сфері національної безпекиРедагувати

Період керівництва СБУ (2006—2010 роки)Редагувати

З грудня 2006 року до березня 2010 року — голова Служби Безпеки України.

СБУ на чолі з Наливайченком розпочала активну роботу для реалізації євроатлантичної стратегії України[5].

За часів головування Наливайченка СБУ розсекретила та відкрила вільний доступ до історичних архівів[6]. Люди отримали доступ до розсекречених справ та документів членів їхніх родин, які переслідувалися радянським тоталітарним режимом[7]. Проведено масштабну роботу з визнання Голодомору в Україні (1932—1933) геноцидом Українського народу, організованим окупаційною владою СРСР.[8]

В грудні 2009 року за ініціативи Наливайченка у односторонньому порядку денонсовано протокол про співробітництво між СБУ та ФСБ, згідно з яким представники російської спецслужби могли вільно перебувати та працювати на території Криму. Цей протокол діяв з 2000 року і не відповідав законодавству України.

Після відставки Наливайченка з посади голови СБУ новим керівництвом дію відповідної угоди було цілком відновлено[9].

В період керівництва Наливайченка було продовжено роботу СБУ у сфері боротьби із корупцією та зловживання владою. 2007 року СБУ встановила факти неправомірного збагачення родини судді Конституційного Суду України Сюзанни Станік.[10], тодішнього міністра транспорту Миколи Рудьковського[11] та судді Ігоря Зварича[12].

Резонансною подією стало затримання співробітниками СБУ у липні 2009 року колишнього начальника Управління кримінального розшуку МВС України, генерал-лейтенанта Олексія Пукача.[13]. 2013 року генерала Пукача було визнано винним в умисному вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе та засуджено до довічного ув'язнення.

За матеріалами СБУ протягом 2007—2009 років були прийняті судові рішення про заборону діяльності та примусовий розпуск ряду організацій екстремістського та сепаратистського спрямування, які діяли на території України під контролем іноземних спецслужб[14], також було сформовано перші українські списки персон «нон-грата».

Період керівництва СБУ (2014—2015)Редагувати

22 лютого 2014 Верховна Рада 299 голосами призначила Валентина Наливайченка уповноваженим по контролю за діяльністю СБУ.[15]

Формально-юридичний статус (повноваження) інституту Уповноваженого законодавчо не був визначений. 24 лютого 2014 року Верховна Рада України призначила Наливайченка головою Служби безпеки України.

Наливайченком було ініційовано денонсацію (в односторонньому порядку) міжнародних міжвідомчих договорів, які на той час були укладені між СБУ та спецслужбами РФ. Окрім цього, Наливайченко ініціював денонсацію Угоди між Кабінетом Міністрів та Урядом РФ про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів, згідно якої на території України при Посольстві РФ в Україні, а також Генеральних консульствах РФ у Харкові, Одесі та Львові діють представництва Російського центру міжнародного наукового і культурного співробітництва.

Ініціатива була обумовлена використанням представництв Центру для координації діяльності громадських об'єднань проросійської спрямованості з метою дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.[16] Неодноразово виступав за розрив дипломатичних відносин між Україною та РФ[17], розірвання Угоди про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ.[18]

На початку 2014 року було проведено наймасштабнішу «кадрову чистку» серед генералітету та вищого офіцерського складу СБУ: було звільнено усіх діючих та призначено нових заступників голови СБУ, керівника Антитерористичного центру, керівників функціональних підрозділів Центрального управління СБУ та регіональних органів[19] Загалом, було звільнено 24 % особистого складу служби[20].

Ключові функціональні підрозділи — захисту національної державності та контррозвідки було оновлено з числа молодих та патріотично налаштованих професіоналів. Бійців добровольчих батальйонів почали залучатися до проходження військової служби у Центрі спеціальних операцій СБУ[21].

Було створено Громадську раду з питань очищення та оновлення СБУ[22] до роботи якої було запрошено громадських діячів, експертів, журналістів[23]. Наливайченко першим серед керівників центральних органів виконавчої влади пройшов перевірку згідно з Законом України «Про очищення влади», а також став єдиним керівником спецслужб, який розсекретив та оприлюднив у відкритому доступі матеріали власної особової справи.[24][25]

З метою покарання осіб винних у репресіях та розстрілах активістів Євромайдану, з березня 2014 року СБУ розпочала збір доказів протиправної діяльності представників правоохоронних органів в період Революції Гідності.[26] Після зустрічі Наливайченка з адвокатами та родичами героїв Небесної сотні, було створено оперативну групу для взаємодії із слідчими ГПУ та передано задокументовані докази т. зв. «російського сліду» у трагічних подіях на Майдані.[27][28]

На початку військової агресії РФ проти України, СБУ було знешкоджено десятки ворожих диверсійно-розвідувальних груп, упереджено чисельні терористичні акти в різних регіонах України, припинено діяльність низки особливо небезпечних екстремістських угруповань. З лютого 2014 року — по квітень 2015 року, згідно матеріалів прес-центру СБУ, було викрито 16 саботажних мереж ГРУ та ФСБ РФ, припинено розвідувальну діяльність 11 кадрових співробітників ГРУ ГШ ЗС та СЗР РФ, порушено більш ніж 3000 кримінальних проваджень.

На початку вересня 2014 року за рішенням голови СБУ В.Наливайченка було створено Міжвідомчий центр допомоги громадянам в питаннях звільнення полонених, заручників та винайдення зниклих безвісти[29].

За період 2014—2015 р.р. завдяки діяльності Центру було звільнено 2716 незаконно захоплених українських громадян.

Добровільна відмова від статусу учасника бойових дійРедагувати

Попри те, що в якості голови СБУ В.Наливайченко з перших днів російської агресії брав безпосередню участь у захисті і обороні України, від статусу «учасника бойових дій» добровільно відмовився. Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, розглянула та задовільнила відповідне особисте подання від В.Наливайченка на початку 2015 року[30].

Справи проти НаливайченкаРедагувати

2013 року на основі звернення народних депутатів України від КПУ, Генеральною прокуратурою України було розпочато кримінальне провадження стосовно В.Наливайченка. Народні депутати повідомляли у своєму зверненні про те, що під час перебування на посаді Голови СБУ, Наливайченко виділив для користування співробітникам ЦРУ кабінети в приміщенні СБУ, а також надав співробітникам американської спецслужби можливість ознайомитися із секретними документами, вміст яких складає державну таємницю України. Сам Наливайченко назвав це «доносом комуністів» та «шизоїдним НКВДизмом».

2014 року новим керівництвом ГПУ цю справу було закрито[31][32].

2014 року Слідчий комітет Російської Федерації розпочав проти Наливайченка досудове розслідування про нібито вчинення особливо тяжких злочинів за чотирма статтями Кримінального кодексу РФ[33].

21 вересня 2017 року, Головним слідчим управлінням СБУ почато розслідування щодо фактів незаконного перетину кордону екс-головою СБУ В.Наливайченком у 2014—2015 р.р. За версією слідства, у 2014—2015 р.р. співробітниками СБУ було організовано незаконний перетин державного кордону України одним із колишніх керівників СБУ, який разом із лідером ОО «Український вибір» В.Медведчуком здійснив декілька візитів до Російської Федерації без проходження митного та прикордонного контролю[34].

25 вересня, із аналогічними звинуваченнями на адресу В.Наливайченка в ефірі телеканалу «112» виступив лідер партії «За Життя!» Вадим Рабинович.

За словами Наливайченка, ця справа проти нього є цілком сфабрикованою та політично вмотивованою[35].

Політична кар'єраРедагувати

Після обрання В.Януковича Президентом України, у березні 2010 року Валентин Наливайченко пішов з посади голови СБУ та виступив із категоричною незгодою щодо підписання Україною т. зв. «Харківських угод», згідно з якими терміни перебування ЧФ Росії на території України пролонговувалися до 2042 року[36].

2010—2014Редагувати

У травні 2010 оголосив про створення та початок діяльності громадської ініціативи «Оновлення країни».

У вересні 2010 вступив у політичну партію «Наша Україна», був обраний головою політради партії.

Від початку створення організації «Комітет опору диктатурі», став активним учасником опозиційного руху та виступив з ідеєю формування єдиного виборчого списку опозиції на парламентських виборах 2012 року.

Навесні 2012 року В.Наливайченко склав повноваження голови політради, припинив членство в «Нашій Україні» та приєднався до політичної партії «УДАР Віталія Кличка (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка».

12 грудня 2012 року Валентина Наливайченка було обрано народним депутатом України. Протягом VII скликання ВРУ: член депутатської фракції Політичної партії «УДАР», перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі, керівник депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Фінляндською Республікою та співголова міжфракційного депутатського об'єднання «Європейський вибір».

Працює за такими напрямами:

  • європейська інтеграція, наближення підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, зону вільної торгівлі і лібералізацію візового режиму для громадян України;
  • верховенство права і дотримання громадянських свобод, реформування системи судочинства;
  • антикорупційні реформи, боротьба з розкраданням бюджету та відмиванням коштів;
  • персональна відповідальність посадових осіб усіх рівнів, скасування чиновницьких пільг та привілеїв;
  • зміцнення місцевого самоврядування, розширення повноважень місцевих громад.

2013 року був учасником та співорганізатором політичних заходів на підтримку Ю.Тимошенко в Німеччині. В ході візиту делегації українських опозиційних політиків до німецького Бундестагу, виступив із закликом до припинення політичних репресій режиму Януковича проти лідерів української опозиції.

З перших днів Євромайдану Наливайченко став його активним учасником. Був організатором зустрічей делегацій Литви та Польщі із учасниками протестних акцій. Брав активну участь у нічних чергуваннях народних депутатів та охороні наметового містечка від нападів «тітушок» та правоохоронців. Сприяв визволенню затриманих активістів із Лук‘янівського СІЗО. Брав участь у заходах на підтримку незаконно переслідуваних активістів у Шевченківському та Оболонському районних судах м. Києва.

Під час прийняття т. зв. Диктаторських законів Януковича, був серед тих народних депутатів, хто блокував парламентську трибуну і намагався заблокувати прийняття скандальних політичних рішень.

2014—2018Редагувати

Після тривалого періоду непорозумінь із Президентом України П.Порошенком, 18 червня 2015 року пропрезидентська коаліція в ВРУ приймає рішення про відставку В.Наливайченка з посади Голови СБУ.

За інформацією ЗМІ[37], за відставку Наливайченка з посади голови СБУ депутатам пропонувалися гроші.

Одразу після свого звільнення із СБУ В.Наливайченко виступає із серією публічних корупційних звинувачень на адресу керівництва Генеральної прокуратури України, Національного банку України[38], Державної фіскальної служби України, а також керівників фракції БПП у Верховній Раді України[39].

У жовтні 2015 року, під час засідання Комітету ВРУ по боротьбі із оргзлочинністю та корупцією, виступив із звинуваченнями на адресу нардепа від БПП Ігоря Кононенка щодо вчинення корупційних дій та відмивання коштів.[40].

2016 — заснував громадсько-політичний рух «Справедливість», голова цієї політичної партії.[41].

Паралельно, разом із відомими активістами та волонтерами Наливайченко реалізує низку проектів по допомозі силам АТО. Зокрема, на передову передається 7 сучасних житлово-санітарних модулів; закуповується і направляється близько 100 тон продуктів харчування та більше 100 засобів для обігріву; відремонтовано 27 одиниць військової техніки; придбано 12 квадрокоптери та 4 дрони для «Центру аеророзвідки Марії Берлінської». В рамках спільного проекту з ПДМШ: надано медичні послуги понад 30 000 пацієнтам в зоні АТО, обстежено 3038 дітей; проведено 35 ротацій, у яких взяло участь понад 400 медиків-добровольців.

14 листопада 2017 — відправився до США, маючи на меті посилення санкцій проти РФ.[42] Наступного дня заявив, що його поїздка до Вашингтону пов‘язана з розслідуванням причетності українських високопосадовців до офшорів, незаконного збагачення і несплати податків в Україні.[43].

10 вересня 2017 — підтримав Саакашвілі під час його прориву кордону України в обхід пункту пропуску, разом із ним перетнув кордон. 8 грудня Мостиський районний суд Львівської області оштрафував Наливайченка на 3,4 тис. грн за незаконний перетин кордону в пункті пропуску «Шегині» 10 вересня.[44] За це також був внесений до бази «Миротворець»[45].

2017—2018 р.р. публічно виступає на захист М.Саакашвілі та як співорганізатор разом із «Справедливістю» бере участь у опозиційних заходах спільно з «Рухом нових сил»[46].

На думку Наливайченка, переслідування екс-президента Грузії в Україні є безпідставним та незаконним[47].

Впродовж 2015—2018 р.р. активно співпрацює із представниками політичного істеблішменту США над посиленням санкцій стосовно РФ, реформуванням антикорупційної політики України, наданням Україні фінансової, оборонної та технічної допомоги, летальної зброї тощо[48][49][50][51]. Як лідер партії «Справедливість» В.Наливайченко підтримує партнерські стосунки із партіями опозиційного націонал-демократичного спектру: «Батьківщина», «Самопоміч», «РНС», «УКРОП», «Громадянська позиція А.Гриценка».

Згідно результатів соціологічних досліджень, проведених у період з 26 липня по 17 серпня 2018 року по всій території України, президентський рейтинг Наливайченка складає 3,9 %.[52]

СкандалиРедагувати

  • Влітку 2009 виявилось, що Андрій Кислинський, який за поданням Наливайченка був призначений заступником глави СБУ,[53] має фальшивий диплом про освіту.[54]
  • листопад 2014 — донька Наливайченка Ольга, починає працювати в юридичному відділі компанії Віктора Поліщука «Техенерготрейд». Після цього, на початку 2015 року, СБУ, яку на той час очолював Наливайченко, закриває кримінальну справу щодо незаконного відчуження структурами Поліщука 94,67 гектарів державної землі Радіопередавального центру у Броварах.[55]

Особисте життяРедагувати

Валентин Наливайченко одружений, виховує доньку Ольгу Наливайченко. Дружина — Олена Наливайченко.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (17 лютого 2010) — за значні особисті заслуги у захисті державних інтересів України, активну діяльність у висвітленні правди про трагічні сторінки історії України, багаторічну сумлінну працю[56].
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[57].
  • Командорський хрест почесного ордену «За заслуги перед Литвою» (липень 2009).

ПриміткиРедагувати

  1. Народний депутат України VII скликання Наливайченко Валентин Олександрович // Офіційний портал Верховної Ради України
  2. Валентин Наливайченко. 
  3. Наливайченко: В Институте разведки мене звали Налимов
  4. Наливайченко Валентин
  5. СБУ и НАТО придумали, как бороться с террористами
  6. Рассекреченные архивы КГБ появятся в Интернете
  7. Архив смерти. СБУ полностью открыла документы советских спецслужб
  8. СБУ издала книгу о Голодоморе и рассекретила документы о репрессиях
  9. Главы СБУ и ФСБ подписали протокол о сотрудничестве
  10. ГЕНПРОКУРАТУРА ОТКАЗАЛАСЬ ВОЗБУЖДАТЬ УГОЛОВНОЕ ДЕЛО ПРОТИВ СУДЬИ КС СТАНИК
  11. Николай Рудьковский: жесткая посадка
  12. [http://gordonua.com/publications/sudya-kolyadnik-zvarych-alfovcy-skazali-nuzhdu-spravlyayte-tut-v-kabinete-ya-snyal-shtany-129375.html Судья-«колядник» Зварыч: Альфовцы сказали: «Нужду справляйте тут, в кабинете». Я снял штаны: «Точно хотите, чтобы я здесь это сделал?» ]
  13. Генерал-лейтенанта Алексея Пукача задержали вчера вечером в Житомирской области и доставили в Киев
  14. СБУ заявляет, что освободила Украину от чрезвычайно опасных российских экстремистов
  15. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 758-VII «Про призначення Наливайченка В.О. Уповноваженим по контролю за діяльністю Служби Безпеки України»
  16. http://news.liga.net/politics/news/sbu_denonsiruet_vse_dogovorennosti_s_rossiyskimi_spetssluzhbami
  17. https://www.segodnya.ua/ukraine/intervyu-s-valentinom-nalivaychenko-ukraine-neobhodimo-sereznoe-oboronitelnoe-oruzhie-1101586.html
  18. http://gordonua.com/blogs/nalivaychenko/prinyatie-zakona-o-reintegracii-donbassa-dolzhno-bylo-predusmatrivat-razryv-diplomaticheskih-otnosheniy-s-rf-227537.html
  19. https://korrespondent.net/ukraine/politics/3427631-nalyvaichenko-utverzhdaet-chto-ochystyl-rukovodstvo-sbu-na-90
  20. https://korrespondent.net/ukraine/politics/3436228-sbu-luistryrovala-24-lychnoho-sostava
  21. https://kp.ua/politics/478711-nalyvaicheko-v-sbu-naznachauit-luidei-s-maidana
  22. http://ipress.ua/ru/news/dlya_lyustratsyy_v_sbu_sozdadut_obshchestvenniy_sovet_94009.html
  23. http://glavred.info/politika/nalivaychenko-obeschaet-rassekretit-vse-materialy-sbu-po-chinovnikam-korrupcioneram-296564.html
  24. https://korrespondent.net/ukraine/politics/3436101-hlava-sbu-rassekretyl-dokumenty-yz-svoeho-lychnoho-dela
  25. https://www.segodnya.ua/ukraine/nalivaychenko-rassekretil-svoe-lichnoe-delo-v-vuzah-kgb-ne-uchilsya-na-yanukovicha-ne-rabotal-563469.html
  26. https://112.ua/obshchestvo/nalivaychenko-otkryto-100-del-protiv-byvshih-chinovnikov-v-tom-chisle-sbu-gotovivshih-prestupleniya-protiv-maydana-193154.html
  27. https://ukranews.com/news/311542-pomoshhnyk-putyna-surkov-rukovodyl-ynostrannymy-snayperamy-na-evromaydane-nalyvaychenko
  28. https://day.kyiv.ua/ru/article/podrobnosti/sbu-protiv-fsb
  29. Служба безпеки України. ssu.kmu.gov.ua. Процитовано 2018-04-13. 
  30. Наливайченко відмовився від статусу учасника АТО і звинуватив владу в кампанії проти нього. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-04-13. 
  31. Наливайченка підозрюють у розголошенні державної таємниці. Українська правда. Процитовано 2018-04-13. 
  32. Наливайченко про держтаємницю: Це донос комуністів. Українська правда. Процитовано 2018-04-13. 
  33. https://inforesist.org/sledkom-rf-zavel-protiv-glavy-sbu-ugolovnoe-delo-po-chetyrem-statyam/
  34. Громадянин України В. Наливайченко допитується в СБУ (додано коментар) :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Процитовано 2018-04-13. 
  35. Korrespondent.net. Наливайченко прийшов на допит в СБУ у справі Медведчука. Процитовано 2018-04-13. 
  36. Валентин Наливайченко: Харківські угоди мають бути скасовані. video.bigmir.net (ru). Процитовано 2018-04-13. 
  37. Онищенко передав росіянам компромат на Порошенка. DT.ua. Процитовано 2018-04-13. 
  38. Гонтарева з партнерами перевела в США вкрадені в Україні гроші, — Наливайченко - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-04-13. 
  39. Офшорна корупція: Наливайченко оприлюднив компромат на Гонтареву (документи). Процитовано 2018-04-13. 
  40. https://www.unian.net/politics/1153585-nalivaychenko-obvinil-nardepa-ot-bpp-kononenko-v-otmyivanii-sredstv-posledniy-vse-otritsaet.html
  41. Наша команда. Рух Валентина Наливайченка «Справедливість» (ru-RU). Процитовано 2018-04-13. 
  42. Valentyn Nalyvaichenko. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-11-16. 
  43. Valentyn Nalyvaichenko. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-11-16. 
  44. Наливайченка оштрафували за перетин кордону. Українська правда. Процитовано 2017-12-18. 
  45. Наливайченко Валентин Александрович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU). Процитовано 2018-02-20. 
  46. Наливайченко оголосив про створення штабу спільних дій із політсилою Саакашвілі (відео) - Рух Валентина Наливайченка «Справедливість». Рух Валентина Наливайченка «Справедливість» (ru-RU). 2017-07-23. Процитовано 2018-04-13. 
  47. https://www.youtube.com/watch?v=FqPNHXCCvt8
  48. Наливайченко зустрічається у Вашингтоні з членами перехідної адміністрації Дональда Трампа, – Лубківський. TeNews (en). Процитовано 2018-04-13. 
  49. Наливайченко розповів, що заважає США надати Україні летальну зброю. LB.ua. Процитовано 2018-04-13. 
  50. Наливайченко: Моя поїздка до США пов'язана з розслідуванням причетності українських політиків до офшорів. ipress.ua (en). Процитовано 2018-04-13. 
  51. Наливайченко на прохання США підготував "План подолання корупції в Україні". ipress.ua (en). Процитовано 2018-04-13. 
  52. У рейтингу кандидатів у президенти лідирує Тимошенко, Порошенко. УНІАН (uk). Процитовано 2018-08-28. 
  53. В.Наливайченко вважає призначення своїм заступником А.Кислинського послідовним кроком у демілітаризації СБУ.]
  54. Міносвіти підтвердило, що Кислинський має фальшивий диплом
  55. Валентин Наливайченко: секрети шпигуна (розслідування). Радіо Свобода. 30.10.2015
  56. Указ Президента України № 185/2010 від 17 лютого 2010 року «Про нагородження В.Наливайченка орденом князя Ярослава Мудрого»
  57. Указ Президента України № 549/2007 від 22 червня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»

ПосиланняРедагувати