Вала (притока Кільмезю)

|оригінальна_назва=

Вала
56°17′47″ пн. ш. 52°03′07″ сх. д.
Витік	Можгинська височина
• координати	56°17′47″ пн. ш. 52°03′07″ сх. д.
• висота, м	217 м
Гирло	річка Кільмезь
• координати	56°58′42″ пн. ш. 51°16′22″ сх. д.
Басейн	басейн Волгиd
Країни:	Росія
Регіон	Кіровська область Удмуртія
Довжина	196 км
Площа басейну:	7 360 км²
Середньорічний стік	32,4 м³/с
Притоки:	Пичас, Ідик, Килт, Кунжек, Ниша, Ува, Сюрек, Тлоїнка, Зеквай, Піжил, Ключ (притока Вали), Кельвай, Сюга, Седмурча, Нилга, Інга (притока Вали), Какмож (притока Вали), Сюгинка, Лудзя, Пазялка, Чумойка (притока Вали), Варінка, Ітча і Лумпа (притока Вали)

Вала́ (рос. Вала, удм. Вало шур) — річка в Удмуртії (Можгинський, Граховський, Увинський, Вавозький та Сюмсинський райони) та Кіровській області (Кільмезький район) Росія, ліва притока Кільмезю.

Морфометрична характеристика

Довжина річки становить 196 км. Бере початок за 4 км на північний схід від присілку Малий Кармиж на Можгинської височини, впадає до Кільмезю у присілку Таутово. Середній похил річки становить 0,6—1,2 м/км. Щільність річкової мережі в межах річкового басейну становить 0,5 км/км². Басейн річки характеризується невисокою водністю, середнє значення модуля стоку — 4,5 л/с на км². Річка доволі звивиста, особливо в середній течії. Під час весняних паводків вона всюди виходить з берегів, затоплюючи заплавні луки. Влітку, в межень, річка повертається у своє русло. Береги вкриті чагарниковою рослинністю — верба, черемха, чорна смородина тощо. Тераса правого північного берега вкрита мішаними та хвойними лісами. Заболочені місця зустрічаються лише на ділянці — Гуляєво-Сюрек.

Ширина русла у верхів'ї (до гирла річки Нилга) — 10—18 м, глибина змінюється від 0,1—0,9 на перекатах до 1—2 м на плесах, швидкість течії річки на цій ділянці становить 0,2 м/с. В середній течії (до гирла річки Какмож) ширина русла — 20—30 м, глибина збільшується до 0,5—1,5 м на перекатах та 2—2,8 м на плесах, швидкість течії зростає до 0,3 м/с. В нижній течії ширина русла — 40—50 м, швидкість 0,4 м/с, суттєвих змін глибини не спостерігається.

За даними спостережень гідропосту у селі Вавож (1933—1980 роки), пересічна амплітуда коливання рівня води становить 5,33 м. В період весняних паводків рівні води перевищують умовний меженний рівень на 5—6 м. Найвищий рівень весняних паводків зареєстрований 2 травня 1979 року — 6,4 м. Під час літньо-осінніх паводків рівень води піднімається на 1-2 м вище меженного рівня. Найвищий паводковий рівень — 2,47 м — був відмічений 12 вересня 1950 року. Низькі рівні літньої межені зазвичай відмічаються на початку 3-ї декади серпня, зимової — в кінці листопада. Найнижчий літній рівень зареєстрований 23 червня 1973 року (0,25 м), зимовий — 23 жовтня 1975 року (0,13 м). У період весняних паводків (біля села Вавож) проходить в середньому 63% річного стоку, змінюючись з роками від 33% до 82%. Максимальні витрати весняних паводків відмічені 2 травня 1979 року — 468 м³/с. Середні витрати літньої межені — 3,75 м³/с, мінімальні — 1,5 м³/с, середні показники зимової межені — 4,22 м³/с, мінімальні — 1,14 м³/с. Середньорічні витрати води біля села Вавож (1952-1980 роки) становили 19,6 м³/с.

Крижані утворення з'являються на початку листопада. Льодостав починається з кінця 1-ї декади листопада і продовжується в середньому 157 днів. Весняні паводки починаються в середині 1-ї декади квітня, а через 7-10 днів проходить криголам. Весняний льодохід не тривалий — 3—4 дні. Середня дата переходу води через 0,2 °C навесні — 17 квітня. У 2-й декаді липня температура води може підніматись до 25—28 °C. Восени перехід температури води через 0,2 °C проходить в середині 1-ї декади листопада.

Річка не судноплавна, використовується для господарського та питного водозабезпечення, зрошування, рибальства та в рекреаційних цілях. За переваженими йонами вода характеризується як гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва з середньою загальною мінералізацією. За даними Держкомприроди Удмуртії, в 1993 році вода в нижній течії забруднена йонами заліза (6,1 ГДК) та азоту амонієвого (2,5 ГДК).

Притоки

• Праві — Пичас, Тлоїнка, Булайка, Нилга, Лудзя, Яголудка, Ува, Какмож, Інга, Піжил, Сюрек
• Ліві — Ключ, Сіби, Ниша, Чумойка, Сюга, Сюгінка, Пазялка, Кельвай, Лумпа, Варінка, Килт, Седмурча, Ітча, Ідик, Кунжек, Зеквай

Найбільші притоки (довжиною понад 30 км):

№	Назва річки	Довжина, км	Висота витоку, м	Висота гирла, м	Похил річки, м/км	Площа басейну, км²
1	Ува	112	200	92	0,9	1230
2	Нилга	80	245	98	1,8	1230
3	Килт	52	180	91	1,7	525
4	Какмож	51	195	88	2,1	303
5	Інга	42	177	87	2,1	206
6	Ниша	40	202	127	1,9	324
7	Ідик	38	160	81	2,1	316
8	Седмурча	38	158	88	1,8	268
9	Піжил	36	175	83	2,6	194
10	Сюга	35	196	111	2,4	273
11	Пичас	33	201	117	2,6	302
12	Зеквай	31	156	79	2,5	343
13	Сюгінка	30	220	109	3,7	133

Джерела

• Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
• Про річку на traverz.ru^{[недоступне посилання з травня 2019]}