Вакулове

село в Дніпропетровській області, центр об'єднаної громади

Вакулове (до 1931 року — Чемеринськ[1], у 19341944 — Сталіндорф[1], в 19441961 — Сталінське, у 1961—2016 — Жовтневе) — село в Україні, центр Вакулівської сільської громади Криворізького району Дніпропетровської області. Населення — 995 мешканців.

село Вакулове
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Криворізький район
Громада Вакулівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12060030010081795
Облікова картка Вакулове 
Основні дані
Населення 995
Поштовий індекс 53172
Телефонний код +380 5650
Географічні дані
Географічні координати 47°53′54″ пн. ш. 33°55′53″ сх. д. / 47.89833° пн. ш. 33.93139° сх. д. / 47.89833; 33.93139Координати: 47°53′54″ пн. ш. 33°55′53″ сх. д. / 47.89833° пн. ш. 33.93139° сх. д. / 47.89833; 33.93139
Середня висота
над рівнем моря
86 м
Місцева влада
Адреса ради 53172, Дніпропетровська обл., Софіївський р-н, с. Вакулове, вул. Леніна, 22
Сільський голова Шевцов Артур Анатолійович
Карта
Вакулове. Карта розташування: Україна
Вакулове
Вакулове
Вакулове. Карта розташування: Дніпропетровська область
Вакулове
Вакулове
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Вакулове знаходиться за 1,5 км від лівого берега річки Жовтенька, на відстані 3 км від сіл Явдохівка, Новоподільське, Нововасилівка та Українка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходить автомобільна дорога Т 0419.

Назва

ред.

До 1931 року називалося Чемеринськ на честь білоруського революціонера В. С. Чемеринського, який загинув під час громадянської війни, у 1931 році перейменоване на Сталіндорф[2], а в 1944 — на Сталінське, обидві назви на честь генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіна, під час німецької окупації носило назву Фрізендорф, у 1961 році перейменоване на Жовтневе на честь Жовтневої революції. Сучасна назва з 2016 року.

Історія

ред.

Сучасне село Вакулове було засноване наприкінці 1924 року переселенцями з Вінниці, Вітебська, Житомира і Проскурова. Переселення тривало й у 1925 і 1926 роках та частково в наступні роки.

В 19311941 роках село було центром Сталіндорфського єврейського національного району, а після звільнення і перейменування села — центром Сталінського району. У 1961 році районний центр був перенесений в Софіївку.

Частка євреїв з перепису населення 1939 року становила 47,7 % (748 осіб). Випускалася газета «Сталіндорфер Емес», працювали єврейські школи, в 1931 році в Сталіндорфі був організований колгоспний райтеатр. У деяких районних установах (райвиконком, міліція, суд, прокуратура) діловодство частково велося на їдиш. У 19371938 роках більшість єврейських шкіл було перетворено в російські та українські[3]. В 19411943 роках євреї Сталіндорфу і всього району, які не встигли евакуюватися, були знищені німцями.

У жовтні 2014 року у селі було завалено пам'ятник Леніну[4].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1292 96.56%
російська 40 2.99%
білоруська 4 0.30%
інші/не вказали 2 0.15%
Усього 1338 100%

Економіка

ред.
  • ТОВ «Євромоноліт».

Об'єкти соціальної сфери

ред.
  • Школа.
  • Школа-інтернат.
  • Дитячий садочок.
  • Амбулаторія.
  • Малий Дитячий Будинок "Затишок"

Релігія

ред.

В селі розташований Храм Святої рівноапостольної Марії Магдалини ПЦУ (вул. Леніна, 4).

Відомі особистості

ред.

Народилися

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Сторінка:Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України, 1931.pdf/62 — Вікіджерела. web.archive.org. 14 вересня 2021. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 18 листопада 2022.
  2. Сторінка:Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України, 1931.pdf/62 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
  3. Сталіндорф // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  4. Під Дніпропетровськом пали чотири Леніна. Еспресо TV. 22 жовтня 2014. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 травня 2021.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

ред.

Посилання

ред.