Вакуленчук

селище міського типу в Україні, у Чуднівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Вакуленчук (до 1986 року — Великі Коровинці-2) — селище міського типу в Україні, у Чуднівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 2 192 особи (2001).

смт Вакуленчук
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Чуднівська міська громада
Код КАТОТТГ: UA18040610020071169
Основні дані
Засноване 1952
Колишня назва Великі Коровинці-2
Статус із 1986 року
Площа 3,69 км²
Населення 2 192 (2001)
Густота 399,9 осіб/км²
Поштовий індекс 13246
Телефонний код +380
Географічні координати 49°56′30″ пн. ш. 28°18′11″ сх. д. / 49.94167° пн. ш. 28.30306° сх. д. / 49.94167; 28.30306Координати: 49°56′30″ пн. ш. 28°18′11″ сх. д. / 49.94167° пн. ш. 28.30306° сх. д. / 49.94167; 28.30306
Висота над рівнем моря 258 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Михайленки
До станції: 4,5 км
До райцентру:
 - залізницею: 12 км
 - автошляхами: 22,5 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 54,4 км
Селищна влада
Адреса вул. Героїв Майдану, 104, м. Чуднів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13201
Карта
Вакуленчук. Карта розташування: Україна
Вакуленчук
Вакуленчук
Вакуленчук. Карта розташування: Житомирська область
Вакуленчук
Вакуленчук
Map

Загальна інформаціяРедагувати

Розміщується за 30 км від Чуднова, 70 км від Житомира та 4,5 км від залізничної станції Михайленки. Площа — 0,2 км². Населене переважно українцями. В селищі встановлено обеліск слави на честь загиблих у Другій світовій війні[1].

НаселенняРедагувати

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 2 432 особи.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 192 особи[2].

ІсторіяРедагувати

Від 1946 року проводилися дослідження можливості розміщення ракетної бази. Засноване 1952 року як військове селище під назвою Великі Коровинці-2, після утворення 2-го ракетного арсеналу Ракетних військ стратегічного призначення[1]. 1 липня 1986 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Житомирської області», присвоєно назву Вакуленчук, на честь земляка Григорія Вакуленчука — учасника революційного руху у Севастополі[3][4].

4 серпня 1986 року, відповідно до рішення виконкому Житомирської обласної ради, віднесене до категорії селищ міського типу з утворенням Вакуленчуківської селищної ради[5][6].

19 листопада 2001 року відправлена на ліквідацію до російського Павлограда остання найпотужніша в світі твердопаливна бойова ракета-носій 15Ж60 (за термінологією НАТО — СС-24). Станом на 2005 рік — закрите військове містечко. В поселенні були загальноосвітня школа, дитячий садок, лікарня, амбулаторія, будинок офіцерів, 2 будинкоуправління, 2 стадіони[1].

У 2006 році засновано парафію Святих верховних апостолів Петра і Павла Української греко-католицької церкви. 2006 році адміністратором парафії став о. Іван Цихуляк. У 2008 році адміністратором громади призначений о. Роман Шкрібенець[7]

16 січня 2017 року поблизу селища було ліквідоване сховище радіоактивних відходів, яке виникло за радянських часів[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію Вакуленчуківської селищної ради включено до складу Чуднівської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[9].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Тимощук В.В. Вакуленчук // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 20 лютого 2023. 
  3. Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Житомирської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 21 червня 2022. 
  4. Картка постанови. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  5. Рішення про взяття селища на облік. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 22 березня 2014. 
  6. Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. Інститут історії України НАН України (українська). Житомир: «Волинь», 2007. с. 217. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2023. 
  7. Парафія святих апостолів Петра і Павла. map.ugcc.ua. Процитовано 20 лютого 2023. 
  8. Ліквідовано могильник радіоактивних відходів в Житомирській області. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 17 січня 2017. Процитовано 16 січня 2017. 
  9. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2023.