Відкрити головне меню

Дмитро Онуфрійович Вакаров (літературні псевдоніми: Діма, Явір; 3 листопада 1920, Іза — 7 березня 1945, Нацвайлер) — москвофільський російськомовний поет.

Дмитро Онуфрійович Вакаров
Вакаров Дмитро Онуфрійович.jpg
Псевдо Діма, Явір
Народився 3 листопада 1920(1920-11-03)
с. Іза, Підкарпатська Русь, Чехословацька Республіка, тепер Хустський район, Закарпатська область, Україна Україна
Помер 7 березня 1945(1945-03-07) (24 роки)
концтабір Нацвайлер, Німеччина
Поховання кладовище Честі, м. Шемберг
Громадянство Flag of the Czech Republic.svg Чехословацька Соціалістична Республіка
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Будапештський університет
Володіє мовами російська
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 3 листопада 1920 року в селі Ізі (тепер Хустського району Закарпатської області) в селянській родині. У 19331936 та 19391941 роках навчався у Хустській, а в 19361939 роках у Празькій гімназіях.

Перший вірш «Маріанна» опубліковано в ужгородській газеті «Русская правда» 23 лютого 1940 року. Писав російською мовою. У 19411944 роках вивчав російську словесність у Будапештському університеті. Брав участь у роботі антифашистського підпілля: у березні 1944 року його заарештовано за зв'язок з підпіллям і кинуто до в'язниці. Значну частину його рукописів конфісковано. У квітні 1944 року був засуджений на довічну каторгу, а в листопаді 1944 року перевезений до Німеччини. Був в'язнем концтабору Дахау, потім Нацвайлера, де 7 березня 1945 року і загинув. Похований на цвинтарі Честі у Шемберзі (Німеччина).

Д. Вакаров нагороджений медаллю «За бойові заслуги» і посмертно прийнятий до Спілки письменників СРСР. Після Другої світової війни було виявлено та зібрано його літературну спадщину.

ТворчістьРедагувати

У поезіях Дмитро Вакаров оспівував красу рідного краю, свідчив про тяжку долю його мешканців, закликав до боротьби проти гітлерівських окупантів, за возз'єднання Закарпаття з усією Україною. У доробку поета є також нариси, оповідання, фейлетони.

Перша збірка поезій — «Избранные стихи» (Ужгород, 1955). Найповніше видання творів — «Сочинения» (Ужгород, 1986).

Пам'ятьРедагувати

 
пам'ятник в Ізі

В Ізі та Хусті встановлено пам'ятники поету-антифашисту. Його ім'ям названі вулиці ряду міст Закарпаття, бібліотеки, літоб'єднання, піонерські дружини. У 1966 році Закарпатський обком ЛКСМУ заснував премію імені Дмитра Вакарова.

В рідному селі поета відкрито його музей.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Чендей І. Коли на ранок благословлялося. Ужгород, 1967;
  • Стельмах М. Слово о поэте. В кн.: Вакаров Д. Избранное. Ужгород, 1970;
  • Я навіки прийшов у життя. Ужгород, 1975;
  • 22 июня-9 мая: Писатели Украины в Великой Отечественной. К., 1985.

ПосиланняРедагувати