Вайсман Григорій Захарович

актор театру і кіно

Григорій Захарович Вайсман (нар. 1871(1871), Біла Церква — 1943, Ташкент) — польський і український єврейський актор, заслужений артист УРСР (1940).[1]

Вайсман Григорій Захарович
Гірш Вайсман
Народився 1871(1871)
Біла Церква
Помер 1943(1943)
Ташкент
Національність єврей
Діяльність актор театру і німого кіно
Відомий завдяки актор Київського державного єврейського театру
У шлюбі з Регіна Камінська (1894-1913), актриса
Діти син Шимен Вайсман
Нагороди
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Заслужений артист УРСР (1940)
IMDb ID 0919294

Життєпис ред.

Григорій (Гірш, Герман) Вайсман (Hirsh Weissman, Gershon Weissman) народився 1871 року в Білій Церкві у бідній родині. Батько його працював мельником.

До 9 років співав у синагогальному хорі, працював кравцем.

В сімнадцятирічному віці захопився єврейським театром і поступив до мандрівної трупи.

З 1903 року — режисер і головний виконавець комічних ролів варшавського театру Камінських, засновницею якого була Естер Рахель Камінська.

Мав гарні вокальні дані, записав кілька грамплатівок. Також в 1910-ті роки знімався у польському німому кіно. Відомий як Herman Wajsman.

Після революції грав в українських єврейських театрах Києва, Одеси і Харкова. Також не полишав зв'язків з театром Камінських, з яким гастролював містами України та Бєларусі.

1927 року був одним із засновників театру «Фолк-Біне».

1929 через хворобу переїхав до Тбілісі, де керував гуртком при Єврейському комітеті бідноти.

1936—1941 — актор Київського державного єврейського театру.

1940 року в театрі відсвяткували 50-річчя його творчої діяльності. Тоді ж Григорію Захаровичу було присвоєно звання заслуженого артиста УРСР.

1941 був евакуйований до Середньої Азії.

1942—1943 — актор Московського єврейського театру (ГОСЄТ).

Пішов з життя в кінці зими 1943 року в Ташкенті.

Примітки ред.

  1. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 9 січня 1940 // Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 січня (Архів Інституту історії НАН України, Владислав Гриневич). Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012.

Джерела ред.