Вікіпедія

Ваганов Сергій Леонідович

український фотограф
(Перенаправлено з Ваганов, Сергей Леонидович)

Сергій Леонідович Ваганов (нар. 25 жовтня 1958, Кокчетав Казахської РСР) — фотожурналіст з Донецька. Член Донецької обласної організації національної спілки фотохудожників України[2].

Ваганов Сергій Леонідович
Народився 25 жовтня 1958(1958-10-25) (65 років)
Кокшетау, Кокчетавська область, Казахська РСР, СРСР
Діяльність журналіст
Alma mater ДонНМУ
Членство Національна спілка фотохудожників України[1]

Біографія ред.

Народився в сім'ї офіцера радянської армії, в 1966 сім'я переїхала в місто Маріуполь. Почав навчатися фотографії у свого батька-фотолюбителя, з 13 років почав знімати самостійно, з 9 класу друкувався у міській газеті Маріуполя[3]. З 9-10 класів займався у фотоклубі «Ентузіаст» при газеті «Приазовський робітник»[4] .

Закінчив Донецький медичний інститут, після чого протягом п'ятнадцяти років працював ортопедом-травматологом в Авдіївській міській лікарні[5]. Заочно навчався на фотокурсах ВДІКу, але на другому році навчання покинув їх[4]. На початку 1990-х почав публікувати фотографії у пресі Донецької області та московській газеті «Мегаполіс-експрес». У 1998 році став позаштатно фотографувати для медичної вкладки в газеті «Салон Дона і Баса». Наприкінці 1998 року влаштувався працювати в газету Салон Дона і Баса штатним фотографом[4].

Був фотокореспондентом наступних ЗМІ: «Салон Дона і Баса» (1999—2011), «Сьогодні», «Московський комсомолець», «Фокус». Співпрацював з такими агентствами: Європейське фото-прес агентство, Associated Press, інформаційне агентство «Українські новини», France Press, УНІАН, РІА Новини.

Фотографія обгорілого шахтаря під час аварії на шахті імені Засядька 2000 року потрапила до рейтингу «Найкращих журналістських фотографій 1-го десятиліття 21 століття» агенції MSNBC[6] і отримала кілька призів. Зробити фотографію допоміг досвід роботи в медицині та автор опинився у «потрібний час у потрібному місці». Також надалі Ваганов отримав від керівництва донецького опікового центру ексклюзивне право на зйомку у палатах[4].

10 грудня 2004 року був побитий, коли знімав розгром намету української неофіційної громадської молодіжної організації «Пора!»[7][8].

У 2007 році був прийнятий до Донецької обласної організації Національної спілки фотохудожників України[9].

У 2010 році брав участь у фотопроекті «Фоторепортери змінюють світ на краще»[10].

  •  
    Сергій Ваганов бере участь у виступі Дмитра Халаджі, 2010 рік
  •  
    Сергій Ваганов на благодійній акції «Метри тепла», 2010 рік

Навесні 2014 документував події у Донецьку. Після окупації міста переїхав до Маріуполя, де продовжував працювати воєнкором[11]. У 2020 році у Донецькій обласній державній адміністрації вийшов фотоальбом Ваганова «Літопис російсько-української війни», що складається з фотографій за період 2014—2020 років[12].

З початком широкомасштабного вторгнення російської федерації до України евакуювався з Маріуполя до Ужгорода[11].

Виставки ред.

  • 2004 — виставка VI фотоконкурсу газети «День»[13]
  • 2005 — «Пейзаж. Люди. Музика»[14]
  • 2007 — «Першошпальтні кадри». Виставка фотографій, опублікованих у газеті «Комерсант-Україна». Донецьк (Донецький Обласний Художній музей), Київ, Одеса, Львів, Харків, Запоріжжя[15][16].
  • 2008 — фотовиставка, присвячена вигнанню нацистів з Донеччини[17]
  • 2010 — фотовиставка, що відображає процес підготовки спортивних арен України до проведення на них матчів ЄВРО-2012. Київ. Парк імені Тараса Шевченка[18][19].
  • 2010 — фотовиставка ІІ Міжнародного журналістського конкурсу «Євразія. Соціальний портрет»[20]

Нагороди ред.

  • 2001 — Переможець міжнародного конкурсу «Біль»[5]
  • 2003 — Перше місце на конкурсі газети «День»
  • 2003 — Гран-прі Київського фото-ярмарку
  • 2003 — Заохочувальний приз конкурсу робіт журналістської фотографії «ОКО МЕДІА — Україна»[21]
  • 2004 — Перше місце у секції для професіоналів на фотоконкурсі «Мій Canon» у рамках Київського фотоярмарку[5][22]
  • 2004 — Головний приз VI фотоконкурсу газети «День»[13]
  • 2010 — Переможець десятого Всеукраїнського конкурсу серед спортивних журналістів «Україна олімпійська» у номінації «Найкращі спортивні фотожурналісти року»[23][24][25][26]
  • 2011 — Перше місце у секції «Ми фанати» та два другі місця у секціях «Дитячий та юнацький футбол — розвиток і перспективи», «Видатні особистості українського футболу» національного фотоконкурсу «Україна грає у футбол»[27]

Бібліографія ред.

  • Сергій Ваганов. Літопис російсько-української війни. — Краматорськ : Донецька обласна державна адміністрація, 2020. — С. 200. — ISBN 9786177415786.
  • Сергей Ваганов − рыцарь репортажа // «Digital Photographer». — . — № 12 (14). — С. 84—93.
  • Екатерина Гушанская. Сергей Ваганов: «За Агахову дали штуку „баксов“» // «Московский комсомолец в Донбассе». — 2004. — № 47 (11 червня). Архівовано з джерела 4 березня 2016. Процитовано 14 травня 2022.
  • Снято!. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  • Как меняется шахтерская столица ради пяти футбольных матчей. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  • Донецкий фотокорреспондент спас человека. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.

Примітки ред.

  1. ↑ https://webcitation.org/6Cnyl0t1r?url=http://www.fotoluxstudio.com/dosf
  2. ↑ Донецкая областная организация Национального Союза фотохудожников Украины. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  3. ↑ Как меняется шахтерская столица ради пяти футбольных матчей. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  4. ↑ а б в г Сергей Ваганов − рыцарь репортажа // «Digital Photographer». — . — № 12 (14). — С. 84—93.
  5. ↑ а б в Екатерина Гушанская. Сергей Ваганов: «За Агахову дали штуку „баксов“» // «Московский комсомолец в Донбассе». — 2004. — № 47 (11 червня). Архівовано з джерела 4 березня 2016. Процитовано 14 травня 2022.
  6. ↑ 10 years of The Week in Pictures. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  7. ↑ В Донецке журналисту из медиа-империи Ахметова сторонники Януковича выбили зуб. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 14 травня 2022.
  8. ↑ Коллектив донецкого «Салона» потребовал от местных властей разобраться с уличным террором по отношению к журналистам. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 14 травня 2022.
  9. ↑ Выставка лучших фотохудожников Донбасса. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 14 травня 2022.
  10. ↑ Агентство МАИР учредило премию «Бронзовый хряк» за сомнительные достижения в области прав человека. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  11. ↑ а б Наталія Бднар (8 квітня 2022). «Ми переживали, що робитимемо з тілом іншого, якщо він загине». Фотограф Сергій Ваганов — про втечу з Маріуполя в Ужгород. https://varosh.com.ua. Varosh. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  12. ↑ Олександр Кіндсфатер (2 жовтня 2020). «Літопис російсько-української війни» вже на передовій. https://armyinform.com.ua. АрміяInform. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  13. ↑ а б Триумф вкуса. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  14. ↑ Пейзаж. Люди. Музыка. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 14 травня 2022.
  15. ↑ Донецкий губернатор совершенно бескорыстно помог увидеть Тимошенко ногами впере. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 16 серпня 2012.
  16. ↑ Пикантные фото украинских политиков приехали во Львов. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 16 серпня 2012.
  17. ↑ Жителям Донецка «Киевстар» показал фотовыставку, посвященную освобождению Донбасса. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  18. ↑ Подготовка Украины к Евро-2012. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 16 серпня 2012.
  19. ↑ Прес-реліз художньо-документальної виставки, присвяченої підготовці України до фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  20. ↑ II Конкурс «Евразия. Социальный портрет». Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  21. ↑ Випуск — «Фотоконкурс „ГЛАЗ МЕДИА УКРАИНА“». Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2011.
  22. ↑ Фотоярмарочные гуляния. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 16 серпня 2012.
  23. ↑ Победа донецкого фотографа Сергея Ваганова в конкурсе. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 14 травня 2022.
  24. ↑ Донецкий спортивный фотокорреспондент стал победителем всеукраинского конкурса. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  25. ↑ Донецкий фотограф признан лучшим фотожурналистом года в Украине. Архів оригіналу за 10 грудня 2012.
  26. ↑ Лауреаты конкурсов журналистов и фотографов получили награды от НОК. Архів оригіналу за 21 квітня 2011. Процитовано 1 червня 2011.
  27. ↑ Протокол журі Національного фотоконкурса «Україна грає у футбол». Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 16 серпня 2012.(укр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ваганов_Сергій_Леонідович&oldid=36013248