Військово-морські сили Тунісу

(Перенаправлено з ВМС Тунісу)

Національні військово-морські сили Тунісу (фр. Marine nationale tunisienne: араб. البحرية الوطنية التونسية‎) — військово-морські сили Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.

Національні військово-морські сили Тунісу
Marine nationale tunisienne
Insigne Marine tunisienne.svg
Емблема ВМС Тунісу
На службі з 1959 року
Належність Міністерство національної оборони Тунісу
Вид Збройні сили Тунісу
Тип Військово-морські сили
Чисельність 4800 чол.
Гарнізон/Штаб Бізерта
Командування
Начальник штабу ВМС Тунісу контрадмірал Адель Джахан[1]

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Заснований у 1959 році, Туніський національний флот на-початку формувався за рахунок французької допомоги, як технічної, так і навчально-консультативної. Першими бойовими одиницями ВМС Тунісу стали декілька невеликих патрульних кораблів[2].

Військово-політичне керівництво Тунісу, враховуючи значну протяжність своїх морських кордонів, що перевищує 1300 кілометрів, приділяло велику увагу зміцненню національних ВМС. При цьому воно також виходило зі стратегічної важливості географічного положення країни на перетині морських шляхів з Європи та Америки в країни Сходу та Азії. 22 жовтня 1973 року на набережній Почесного Легіону в Бізерті відбулася церемонія передачі ВМС Тунісу американського ескортного есмінця «Томас Дж. Гері» (DE-326), який став флагманом туніського флоту — фрегатом «Президент Бурґіба» (виключений зі складу флоту і списаний після пожежі 16 квітня 1992). США передали Тунісу також два базових тральщики і декілька торпедних і патрульних катерів. Однак, більшість одиниць флоту були фізично і морально застарілими, придатними тільки для патрулювання прибережних територіальних вод[2].

У 1960-х — 1970-х роках функціями ВМС, насамперед, були участь у боротьбі з контрабандою, незаконною міграцією та виконання у взаємодії з національною гвардією інших завдань, притаманних береговій охороні. У середині 1980-х модернізації військово-морських сил було приділено значно менше уваги, ніж іншим видам національних збройних сил. Лише у 1990-х роках, коли проблема торгівлі людьми з Тунісу до Італії та Іспанії вийшла на регіональний рівень, в рамках Середземноморського діалогу було започатковано низку програм співробітництва ВМС Тунісу з ВМС Португалії, Іспанії, Франції, Італії, Греції, Туреччини, Єгипту та Алжиру. Започатковані також програми співпраці з ВМС США і Німеччини[2].

Структура, завдання ВМСРедагувати

ВМС Тунісу є самостійним видом збройних сил, очолюваним штабом ВМС, і підпорядковані міністерству національної оборони. Начальник штабу ВМС — командувач відповідає за бойову та мобілізаційну готовність флоту, організацію бойової підготовки, політико-моральний стан особового складу і виконання планів будівництва та модернізації ВМС. Флот здатний виконувати покладені на нього завдання як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами збройних сил.

Перед національними ВМС стоять завдання: У воєнний час:

У мирний час:

  • охорона територіальних вод;
  • недопущення проникнення в країну терористів, транспортування зброї та наркотиків;
  • припинення незаконної імміграції в Італію, на Мальту і інші країни Середземномор'я тунісців і африканців;
  • контроль за риболовством і дотриманням квот на видобуток морепродуктів в природоохоронних зонах, відведених під ці цілі спільною тунісько-італійською угодою;
  • участь у гідрографічних роботах з уточнення рельєфу морського дна і континентального шельфу.

Основними тактичними підрозділами ВМС Тунісу є дивізіони, що знаходяться в підпорядкуванні начальників військово-морських районів (Бізерта, Келібія, Сфакс). ВМС Тунісу не мають власної авіації. При необхідності підтримку морякам і морській піхоті можуть надати військово-повітряні сили. Для допомоги флоту використовуються вертольоти ВПС. Вони можуть брати участь як у пошуково-рятувальних, так і в протичовнових операціях[3].

Система базування військово-морських сил включає головну військово-морську базу Бізерта, три військово-морські бази (Ла-Ґулєт, Келібія, Сфакс), пункт базування та ремонту Мензель-Бургіба, два пункти базування (Сус, Габес). Для базування бойових кораблів також можуть використовуватися морські порти Табарка, Монастір, Махдія, Зарзіс, Зембра.

Корабельний складРедагувати

  • 3 ракетних катери типу La Galite (Combattante-III) з 2х4 ПУ ПКР ММ40 Exocet кожен;
  • 3 ракетних катери типу Bizerte (Р-48) з 8 ПКР SS-12М кожен;
  • 3 патрульних катери типу Utique (китайські «Shanghai II» або модернізований Hinzhui);
  • 10 патрульних катерів Ch. Navals de l'Esterel двох модифікацій;
  • 5-6 допоміжних суден;
Тип Бортовий номер Найменування У складі флоту Стан Примітки
Патрульні кораблі
багатофункціональне офшорне патрульне судно типу MSOPV 1400[4]
P610
«Jugurtha» з 2019 року[5] в строю Damen Shipyards Galati. Sea Axe hullform
багатофункціональне офшорне патрульне судно типу MSOPV 1400
P611
«Syphax» з 2019 року[5] в строю Damen Shipyards Galati. Sea Axe hullform
багатофункціональне офшорне патрульне судно типу MSOPV 1400
P612
«Hannon» з 2019 року[5] в строю Damen Shipyards Galati. Sea Axe hullform. No helicopter deck.
багатофункціональне офшорне патрульне судно типу MSOPV 1400
P613
«Sophonisbe» з 2019 року[5] в строю Damen Shipyards Galati. Sea Axe hullform. No helicopter deck.
ракетний катер типу La Combattante III[6]
P501
«La Galite» з 1985 року в строю CMN.
ракетний катер типу La Combattante III
P502
«Tunis» з 1985 року в строю CMN.
ракетний катер типу La Combattante III
P503
«Carthage» з 1985 року в строю CMN.
ракетний катер типу 143
P505
«Hannon» з 2005 року в строю колишній   S66 «Greif» (P6116)
ракетний катер типу 143
P506
«Hamilcar» з 2005 року в строю колишній   S65 «Sperber» (P6115)
ракетний катер типу 143
P507
«Himilcon» з 2005 року в строю колишній   S63 «Geier» (P6113)
ракетний катер типу 143
P508
«Hannibal» з 2005 року в строю колишній   S68 «Seeadler» (P6118)
ракетний катер типу 143
P509
«Hasdrubal» з 2005 року в строю колишній   S69 «Habicht» (P6119)
ракетний катер типу 143
P510
«Giscon» з 2005 року в строю колишній   S70 «Kormoran» (P6120)
патрульний катер типу «Istiklal»
P201
«Istiklal» з 7 серпня 2015 року[7] в строю Société de constructions industrielles et navales (SCIN)
патрульний катер типу «Istiklal»
P211
«Utique» з 5 березня 2018 року[8] в строю Société de constructions industrielles et navales (SCIN)
патрульний катер типу «Istiklal»
P212
«Kerkouane» з 8 травня 2018 року[9] в строю Société de constructions industrielles et navales (SCIN)
Допоможні кораблі
гідрографічний корабель типу «Wilkes»
A.700
MNT «Khaireddine» з 29 вересня 1995 року[10] в строю колишній   USNS «Wilkes» (T-AGS-33)
океанографічний корабель типу «Robert D. Conrad»
A.701
MHO «Salammbo» з 2 листопада 1992 року[11] в строю колишній   USNS «De Steiguer» (T-AGOR-12)
водолазне судно типу C.863[12]
A710
NSP «Zarzis» з 4 серпня 2016 року[13] в строю Vittoria Shipyard.

ПрапориРедагувати

Військові званняРедагувати

ОфіцериРедагувати

Категорії Офіцери
Погон                    
Туніське звання fariq 'awal bialbahria fariq bialbahria 'amir liwa' bialbahria eamid bialbahria eaqid bialbahria muqadim bialbahria rayid bialbahria naqib bialbahria mulazim 'awal bialbahria mulazim bialbahria
Французький відповідник Amiral Vice-amiral Contre-amiral Capitaine de vaisseau major Capitaine de vaisseau Capitaine de frégate Capitaine de corvette Lieutenant de vaisseau Enseigne de vaisseau de 1re classe Enseigne de vaisseau de 2e classe
Український відповідник Адмірал Віцеадмірал Контрадмірал Коммодор

Підофіцери і матросиРедагувати

Категорії Підофіцери Матроси
Погон                  
Туніське звання wakil 'aelaa bialbahria wakil 'awal bialbahria wakil bialbahria earif 'awal bialbahria earif bialbahria raqib 'awal bialbahria raqib bialbahria jundiin 'awal bahria jundiin mutatawie bahria
Французький відповідник Maître principal Premier maître Maître Second maître 1re classe Second maître 2e classe Quartier-maître chef Quartier-maître Matelot
Український відповідник

ПриміткиРедагувати

  1. Adel Jhèn nommé chef d'état-major de la Marine nationale, Mosaïque FM, 13 травня 2020 (фр.)
  2. а б в Tunisia — Navy globalsecurity.org (англ.)
  3. Военно-морские силы Северной Африки Военное обозрение. 13 июня 2013 (рос.)
  4. Offshore Patrol Vessel, Damen Shipyards Group (англ.)
  5. а б в г Jugurtha patrol ships (2018—2019), Navypedia (англ.)
  6. Combattante, CMN (англ.)
  7. Le président Caïd Essebsi inaugure la frégate Al-Istiqlal, Kapitalis (фр.)
  8. Sfax: inauguration d'un navire de guerre made in Tunisia, Réalités (фр.)
  9. Tunesische Marine übernimmt drittes Patrouillenboot aus heimischer Produktion, Tunesienexplorer (нім.)
  10. USNS Wilkes (T-AGS-33), NavSource Naval History (англ.)
  11. USNS De Steiguer (T-AGOR-12), NavSource Naval History (англ.)
  12. C.863 Diving Support Vessel, Vittoria Shipyard (англ.)
  13. New Diving Training Ship Delivered to Tunisia, MarineLink (англ.)

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати