В'єт Тан Нґуєн (англ. Viet Thanh Nguyen; нар. 13 березня 1971, Буонметгуот, В'єтнам) — американський письменник в'єтнамського походження. Працює у жанрі короткої прози та нехудожньої літератури. Професор Університету Південної Каліфорнії. Лауреат Пулітцерівської премії за художню книгу 2016 року[3] за свій дебютний роман «Симпатик»[4]. У 2017 році отримав «Стипендію Мак-Артура»[5].

В'єт Тан Нґуєн
Народився 13 березня 1971(1971-03-13)[1] (53 роки)
Буонметгуот, В'єтнам
Громадянство США США
Національність в'єтнамець
Діяльність прозаїк-романіст, літературознавець, письменник, Americanist, етнолог, викладач університету
Галузь Література США[2], американістика[2] і етнологія[2]
Alma mater Каліфорнійський університет
Знання мов англійська
Заклад Університет Південної Каліфорнії
Членство Американська академія мистецтв і наук
Magnum opus Симпатик
Нагороди
IMDb ID 8058430
Сайт vietnguyen.info

Біографія ред.

В'єт Тан Нґуєн народився 13 березня 1971 року в місті Буонметгуот, В'єтнам[6]. Його батьки іммігрували у 1954 році з Північного В'єтнаму на південь у Республіку В'єтнам[7].

У 1975 році, після захоплення міста Сайгону, столиці Південного В'єтнаму, комуністами, його сім'я переїхала до США[8]. Спочатку вони мешкали у таборі для біженців з В'єтнаму в Форті Індіанавн Ґап[en][8]. У 1978 році сім'я переїхала до міста Гаррісберґ, Пенсільванія[9].

Згодом В'єт Тан Нґуєн разом із сім'єю переїхав у Сан-Хосе, Каліфорнія, США[8]. Тут Нґуєн навчався у католицькій початковій школі Святого Патрика та закінчив Беллармінський коледж[9].

У 1992 році Нґуєн закінчив Каліфорнійський університет в Берклі, отримавши ступінь бакалавра мистецтв[10]. У травні 1997 року став доктором філософії. Цього ж року Нґуєн переїхав до Лос-Анджелеса, де почав працювати в Університеті Південної Каліфорнії.

Творчість ред.

2016 року дебютний роман В'єта Тана Нґуєна «Симпатик» відзначено Пулітцерівською премією[11][12], та преміями: «Едгара Алана По», «Ендрю Карнегі» від Американської бібліотечної асоціації, «Дублінську літературну премію» (2017), «Center for Fiction First Novel Prize», а також Asian/Pacific American Awards for Literature in Fiction, став книгою року за версією «The New York Times», «Wall Street Journal».

В'єт Тан Нґуєн написав документальний роман «Nothing Ever Dies: Vietnam and the Memory of War», що оповідає про події В'єтнамської війни[9].

Крім викладацької та літературної діяльності, В'єт Тан Нґуєн є культурним критиком у «Лос-Анджелес Таймс».

Переклади українською мовою ред.

Примітки ред.

  1. Munzinger Personen
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. The Sympathizer, by Viet Thanh Nguyen (Grove Press) [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Книги-переможці Пулітцерівської премії з художньої літератури. Частина перша [Архівовано 20 березня 2018 у Wayback Machine.] «Друг читача»
  5. Стипендія Мак-Артура [Архівовано 26 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  6. Daniel Lefferts. First Fiction Spring 2015: Viet Thanh Nguyen: A Subversive Debut Adds a New Facet to an Old Story [Архівовано 12 липня 2017 у Wayback Machine.]. Publishers Weekly(англ.)
  7. Tháng tư và câu chuyện khác nhau của hai người Mỹ gốc Việt. Công an Long An (в'єтн.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 20 березня 2018.
  8. а б в Cristina Mari Arreola. Who is Who Is Viet Thanh Nguyen? The Pulitzer Prize Winner Is an Author & Professor [Архівовано 11 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Bustle (англ.)
  9. а б в Bio, Viet Thanh Nguyen Official Site, http://vietnguyen.info/author-viet-thanh-nguyen(англ.) [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
  10. Viet Thanh Nguyen [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  11. Carolyn Kellog. Viet Thanh Nguyen wins the Pulitzer Prize for fiction for 'The Sympathizer' [Архівовано 10 квітня 2018 у Wayback Machine.]. Los Angeles Times (англ.)
  12. Michelle Dean. Viet Thanh Nguyen’s The Sympathizer: from overlooked to Pulitzer winner [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]. The Guardian (англ.)
  13. В'єт Тан Нґуєн — «Симпатик»[недоступне посилання] «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
  14. «Симпатик» — огляд лауреата Пулітцерівської премії 2016 [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] «Друг читача»

Посилання ред.