Відкрити головне меню
В'юрок
Самець в'юрка
Самець в'юрка
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: В'юрок (Fringilla)
Вид: В'юрок
Біноміальна назва
Fringilla montifringilla
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Fringilla montifringilla
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fringilla montifringilla
EOL logo.svg EOL: 1052105
ITIS logo.svg ITIS: 179167
IUCN logo.svg МСОП: 22720041
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36255
Fossilworks: 373098

В'юро́к (Fringilla montifringilla) — співочий птах родини в'юркових (Fringillidae). В Україні пролітний зимуючий вид на всій території.

Зміст

Зовнішній вигляд та визначення в природіРедагувати

 
Самець і самка

Невеликий птах, розміром приблизно з горобця. Маса тіла 23—29 г, довжина тіла близько 15 см. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова, задня частина шиї і спина чорні; поперек і надхвістя білі; горло, воло і частина верхніх покривних пер крил руді; боки тулуба рудуваті, з чорними плямами; груди і черево білі; на покривних перах крила біла пляма, вздовж основи чорних махових пер проходить біла смуга; стернові пера чорні; дзьоб чорний, ноги темно-бурі. У дорослого самця у позашлюбному вбранні голова і спина бурі, з темною строкатістю; білі плями і смуги на крилах з рудим відтінком; дзьоб жовтий, на кінці бурий; ноги світло-бурі. Доросла самка схожа на самця у позашлюбному вбранні. Але світліша, з сіруватими смугами на боках шиї. Молодий птах подібний до дорослої самки[1].

Пісня подібна до пісні зеленяка, але хрипкіша; поклик — різке «вжя… вжя…».

Голос в'юрка

ПоширенняРедагувати

Північна Євразія від Скандинавії на схід до Корякського хребта і Камчатки. На північ до Скандинавії до 70-ї паралелі, до північної частини Кольського півострова, пониззя Печори, на Ямалі і в долині Таза до 67-ї паралелі, до дельти Єнісею, між Єнісеєм та Леною до 71-ї паралелі, між Леною та Індигіркою до 70-ї паралелі. Від долини Індигірки північна межа ареалу простягається до верхів'я Анадира. На південь до південної Норвегії, центральної Швеції, Литви, Московської і південної частини Нижньогородської областей Росії, в області Уральського хребта до 54-ї паралелі, в Західному Сибіру до 55-ї паралелі, до Маркаколя, центрального і південно-східного Алтаю, Східних Саян, хребтів Хамар-Дабана, Байкальського, Баргузинського, Південно-Муйського, Станового, Джагди, далі на схід південна межа до 52-ї паралелі. Острови: Сахалін та Курильські.

Перелітний птах. Зимує в районах з малосніжними і безсніжними зимами, головним чином в Європі, на Близькому Сході і на сході Азії, іноді в степовій зоні[2].

ЧисельністьРедагувати

В Європі гніздову популяцію оцінюють в 13—22 млн пар та 39—66 млн особин[3]. Враховуючи, що в Європі розташовано 25—49% площі гніздового ареалу, попередня оцінка загальної чисельності виду становить 79—264 млн особин[4].

Місця існуванняРедагувати

Тайговий вид, гніздиться у хвойних лісах. На півночі ареалу досягає південної тундри, на півдні тяжіє до грі, до межі березового криволісся і кедрового стланника на висоті 3000 м, окремі ізольовані місця гніздування існують в зоні мішаних лісів, у лісостепу.

ГніздуванняРедагувати

 
Fringilla montifringilla

На місця гніздування прилітає у другій половині березня — першій половині квітня.

Гнізда розміщує на деревах на висоті 2—5 м. Гніздо більш масивне та більш рихле, ніж у зяблика. Стінки гнізда щільні та відносно товсті, зроблені з трав'янистих стебел і моху, зовні вкриті лишайниками і шматочками берести. Лоток вистелений шерстю, пір'ям і рослинним пухом. Кладка складається з 5—7, частіше 6 яєць, подібних на яйця зяблика, але мають більш зелений основний фон, рисунок більш дрібний і блідий. Розміри яєць: 17—22 х 14—15 мм.

Відліт з місць гніздування відмічається у вересні — першій половині жовтня.

ПосиланняРедагувати

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. BirdLife International 2012. Fringilla montifringilla. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 17 January 2013. (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-24. 

Ресурси ІнтернетуРедагувати