Відкрити головне меню

Бірюков Павло Іванович

Бірюков Павло Іванович
Бирюков Павел Иванович
Бірюков Павло Іванович.jpg
Бірюков Павло Іванович
Народився 3 (15) листопада 1860(1860-11-15)
Івановське, Костромська губернія
Помер 10 жовтня 1931(1931-10-10) (70 років)
Женева
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність літератор
Alma mater Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Знання мов російська[1]

Павло́ Іва́нович Бірюко́в (рос. Бирюков Павел Иванович; *3 (15) листопада 1860(18601115), Івановське, Костромська губернія — †10 жовтня 1931, Женева) — російський літератор, біограф Льва Толстого.

БіографіяРедагувати

Народився в дворянській сім'ї. Навчався в Пажеському корпусі, Морському училищі (1880). 1884 року закінчив гідрографічне відділення Морської академії.

Покинувши військову службу, переїхав у Москву, де 1884 року зустрівся з Львом Толстим. Бірюков зазнав сильного впливу особистості та вчення Толстого, став своєю людиною в будинку письменника.

Бірюков був одним з ініціаторів створення та організатором видавництва «Посередник» («Посредник»), а в 1886—1888 роках був його фактичним керівником.

У 1892—1893 роках Бірюков був найближчим співробітником Толстого в організації допомоги селянам Самарської та Рязанської губерній, які голодували. Брав діяльну участь у долі духоборів, яких переслідував уряд.

Від 1898 року жив із перервами за кордоном, де підтримував стосунки з російською революційною еміграцією.

1907 року Бірюков поселився в своєму селі Івановське, служив у земстві.

1901 року почав працювати над створенням детальної біографії Толстого. Перші два томи «Біографії Льва Миколайовича Толстого» побачили світ у 1906—1908 роках. Редагував Повне зібрання творів Толстого, яке видавав Ситін. Був одним з організаторів Толстовської виставки в Москві в Історичному музеї (1911 рік), що дало початок Музею Толстого. У 1920-х роках керував у Музеї Толстого рукописним відділом.

У середині 1920-х років Бірюков виїхав у Канаду. Там він тяжко захворів. Дружина перевезла його в Швейцарію, де 1931 року Бірюков помер.

ТвориРедагувати

  • Биография Льва Николаевича Толстого. — Т. 1—4. — Москва — Петроград, 1922—1923.

Чотиритомна праця Бірюкова, присвячена Толстому, стала першою докладно розробленою біографією великого письменника. Родзинкою цієї праці було те, що при роботі над нею Бірюков користувався порадами самого Толстого.

ЛітератураРедагувати

  • Булгаков В. Ф. Лев Толстой, его друзья и близкие: Воспоминания и рассказы. — Тула, 1970.
  • Смирнова О. Судьба любопытного издания // СП-Культура. — 2001. — 20 июля.
  • Сапрыгина Е. Ивановское — дворянское гнездо Бирюковых // Губернский дом. — 2001. — № 4—5. — С. 59—67.
  • Григоров А. Костромской биограф Льва Толстого // Костромская старина. — 1991. — № 2. — С. 33—34.
  • Шифман А. Живые нити // Вопросы литературы. — 1977. — № 4.

ПосиланняРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.