Бірюков Олексій Петрович

український скульптор

Олексій Петрович Бірюков (нар. 13 березня 1917, Кадіївка — пом. 4 липня 1996, Кадіївка) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1962 року.

Бірюков Олексій Петрович
Народився 13 березня 1917(1917-03-13)
Кадіївка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 4 липня 1996(1996-07-04) (79 років)
Стаханов, Луганська область, Україна
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури (1940) і Латвійська академія мистецтв (1950)
Вчителі Федченко Василь Харлампійович, Теодор Залькалнсd і Карліс Земдегаd
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України

Біографія ред.

Народився 13 березня 1917 року в місті Кадіївці (тепер Луганська область, Україна). У 19321937 роках навчався у Ворошиловградському художньому училищі (педагог Василь Федченко); у 19381940 роках — в Інституті живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна Академії мистецтв СРСР в Ленінграді. Брав участь у німецько-радянській війні.

Після закіннчення війни, у 19461950 роках навчався у Академії мистецтв Латвійськї РСР в Ризі (педагог Теодор Залькалнс; дипломна робота — фігура Максима Горького, керівник Карліс Земдега). Брав участь у виставках з 1952 року.

З 1950-х років і до смерті працював скульптором у Стахановському відділенні Луганського художньо-виробничого комбінату. У 19601970-х роках був керівником Стахановської міської організації Товариства охорони пам'яток історії та культури України. Проживав у Кадіївці в будинку на вулиці Леніна, 1, квартира 22. Помер в Кадіївці 4 липня 1996 року.

Творчість ред.

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Основна тематика — Друга світова війна, праця. Твори:

  • «Пісня» (1946, фарфорова статуетка);
  • «Дівчина, яка збирає гриби» (1947, фарфорова статуетка)
  • «Відновлення Донбасу» (1947, гіпсовий барельєф);
  • «Врубмашиністи» (1947, гіпсовий барельєф);
  • проєкт пам'ятника радянським воїнам, полеглим під час німецько-радянської війни у Ризі (1948, гіпс; друга премія на конкурсі Ради Міністрів Латвійської РСР; Ризький музей архітектури);
  • «Робітник» (1952, залізобетон);
  • портрет гірничого майстра П. Бірюкова (1954, у співавторстві з В. Дядичевим);
  • «В. І. Ленін» (1957, залізобетон; у співавторстві з В. Дядичевим);
  • групи «Мир» для фонтана (1959, залізобетон);
  • «В. І. Ленін» (1961, у співавторстві з В. Федченком, Г. Смєшним, І. Чумаком);
  • «Шахтар» (1963, склопластикова статуетка);
  • монумент «Вічна слава героям Жовтневої революції» на площі Революції у Луганську (1963, у співавторстві з В. Федченком та Г. Смєшним);
  • обеліск до 20-річчя перемоги над німецько-фашистськими загарбниками у Другій світовій війні у Кадіївці (1965);
  • портрет шахтаря І. Чеснокова на шахті імені Чеснокова, тресту «Кадіїввугілля», Кадіївка (1966);
 
пам'ятник Максиму Горькому у Верхній Мануйлівці.

Брав участь у створенні монументів:

Література ред.