Бірюков Михайло Олексійович
Михайло Олексійович Бірюко́в (псевдоніми Купріян Диндря, Ол. Вовченко; нар. 14 жовтня 1903, Новосвітлівка — пом. 1 лютого 1966, Львів) — український радянський письменник і журналіст; член Спілки письменників України з 1934 року.
| Михайло Олексійович Бірюков | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Псевдонім | Купріян Диндря, Ол. Вовченко | ||||
| Народився |
14 жовтня 1903 Новосвітлівка | ||||
| Помер |
1 лютого 1966 (62 роки) | ||||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | ||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||
| Діяльність | письменник, драматург, журналіст | ||||
| Мова творів | українська | ||||
| Членство | Національна спілка письменників України | ||||
| Партія | КПРС | ||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
|
| |||||
Біографія ред.
Народився 1 [14] жовтня 1903 року в селі Новосвітлівці (тепер селище міського типу Луганського району Луганської області). В 1919 році, після закінчення початкової школи, працював в Таганрозі на котельному заводі. Згодом деякий час працював актором. З жовтня 1923 року проходив службу в Червоній армії[2], після демобілізації працював в органах Державного політичного управління. Тоді ж почав писати кореспонденції, фейлетони, вірші, інсценівки, дописував до газет і журналів. З 1928 року працюва у редакції газети «Вісті ВУЦВК», у журналі «Всесвіт» і «Весела бригада», у Харківському обласному відділі у справах мистецтвава на посаді інспектора театрів. Брав участь у німецько-радянській війні, був військовим кореспондентом. Член ВКП(б) з 1944 року.
По закінченню війни працював у Львові у редакціях обласних газет «Вільна Україна» та «Львовская правда», журналі «Радянський Львів». Помер у Львові 1 лютого 1966 року.
Творчість ред.
У довоєнний час надрукував:
- «Низова» (1928, оповідання);
- «Робітфаківець» (1929, п'єса);
- «Збірка поезій» (1931, книга віршів);
- «Дайош пролетарський мажор» (1932, вірші);
- «Анна Яворенко» (1935, п'єса).
У повоєнні роки писав вірші, оповідання, п'єси, нариси про події на західно-українських землях:
- «Неспокійна людина» (1947);
- «Купчани» (1948);
- «Ясніє день» (1949);
- «Пробуджені сили» (1952);
- «Дві долі» (1953);
- «На високій полонині» (1953, п'єса)
- «Косівські різьбярі» (1954);
- «Моя красуня» (1958);
- «Солдат повернувся додому» (1961, комедія за якою знято фільм «Яблуко розбрату»).
Нагороди ред.
Нагороджений:
- орденами Червоної Зірки (16 жовтня 1943), Вітчизняної війни 2 ступеня (18 березня 1945);
- медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною»[2].
Примітки ред.
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 127. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ а б Память народа.(рос.)
Література ред.
- «Писатели Советской Украины. Справочник». Видавництво «Радянський письменник». Київ. 1960. сторінка 44. (рос.);
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Семенчук І. Р. Бірюков Михайло Олексійович //Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , сторінки 191—192;
- Григораш Д. С. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.