Бі́рки-Вели́кі (пол. Borki Wielkie, рос. Борки-Великие)[1]  — залізнична станція Тернопільської дирекції Львівської залізниці.

Станція Бірки-Великі

Підволочиськ — Тернопіль
Бірки-Великі — Гримайлів
Львівська залізниця
Тернопільська дирекція
смт Великі Бірки

Станція Бірки-Великі
Станція Бірки-Великі
49°31′51″ пн. ш. 25°45′18″ сх. д. / 49.53083340002777391° пн. ш. 25.75523940002777934° сх. д. / 49.53083340002777391; 25.75523940002777934
Дата відкриття 4 листопада
Рік відкриття 1871 (150 років)
Тип пасажирська
Колій 5
Платформ 2
Тип платформ(и) острівна та бокова
Форма платформи пряма
Вулиця Залізнична, 2
Відстань до Києва, км 456
Відстань до Тернополя, км 14
Відстань до Львова, км 151
Відстань до Москви, км 1326
Код станції 360907 [3] [http://osm.sbin.ru/esr/esr:360907 ?]
Код «Експрес-3» 2218166 [4] [http://osm.sbin.ru/esr/express:2218166 ?]
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу

Розташована у смт Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області на перетині двох ліній Підволочиськ — Тернопіль та Бірки-Великі — Гримайлів між станціями Підволочиськ (6 км), Максимівка-Тернопільська (15,5) та Скалат (23,5 км).

ІсторіяРедагувати

Впродовж 18691871 років Привілейованим Товариством Галицьких залізниць ім. архікнязя Карла Людвіґа в Східній Галичині прокладалась залізниця Львів — Красне — Золочів — Тернопіль — Підволочиськ, що мала сполучити внутрішні райони Австро-Угорщини із залізничною мережею Росії. За короткий час між Тернополем і Підволочиськом було проведено величезний обсяг інженерно-вишукувальних, проектних, земляних та будівельно-монтажних робіт для прокладання залізничного полотна. Зокрема в районі залізничної станції Бірки-Великі перенесено русло р. Теребна, збудовано 5 мостів, декілька з них збереглися досі. Через Великі Бірки пролягла одноколійна ділянка цієї залізниці. В день іменин архікнязя Карла Людвіґа, 4 листопада 1871 р., була урочисто відкрита залізнична лінія сполученням Тернопіль — Підволочиськ, що стала невід'ємною частиною Галицької залізниці імені Карла Людвіга, і далі через австро-російський кордон по р. Збруч до Волочиська. Декілька років потому, в 1875 р. було зведено будівлю залізничної станції Бірки-Великі.

У 1895 р. розпочато будівництво, а 12 серпня 1897 року, за участю прибулого з Відня міністра залізниць генерала Гуттенберга, урочисто відкрито локальну залізницю сполученням Бірки-Великі — Гримайлів через Скалат протяжністю 33,025 км (зараз дільниця від Скалата до Гримайлова і станція Гримайлів закриті), яку збудували впродовж одного року[2][3][4]. На залізниці працювало три паротяги KkStB 97. 106—107, 254. Ця залізниця перебувала в приватній власності акціонерів Акційного Товариства локальних залізниць. Навесні 1916 р. під час Першої світової війни, під час підготовки Брусиловського прориву залізничне полотно цієї гілки було повністю демонтоване російськими військовими. Рейки і шпалаи вони використали для будівництва залізничної лінії Шепетівка — Збараж, що була вкрай необхідна для перевезення військових вантажів у цьому напрямку. Відновлена в 1926 р. 1 січня 1933 р. викуплена Польським урядом і перейшла в державну власність.[5]
У перші години Польського походу РСЧА, зранку 17 вересня 1939 р., станція була атакована радянськими літаками-розвідниками P-Z (Р-Зет) зі складу 62-ї легкобомбардувальної бригади, які обстріляли два польські військові ешелони та скинули авіабомби на станцію та під'їзні шляхи.[6]. Під час окупації, влітку-восени 1941, Баудінст спільно з Організацією Тодта, залучивши до примусових робіт військовополонених червоноармійців, завершили будівництво двоколійного залізничного полотна на ділянці Тернопіль — Підволочиськ розпочатого радянськими військовими залізничниками (Будівництво № 566) у 19401941 р.

Мешканці будинку залізничної станціїРедагувати

СучасністьРедагувати

У серпні 1998, до Дня Незалежності України, в стислі строки Львівською залізницею (нач. Георгій Кірпа) здано в експлуатацію дільницю електро-контактної мережі Тернопіль — Підволочиськ протяжністю 50 км, і утворений Підволочиський район контактної мережі ЕЧК-33.

ГалереяРедагувати

       
Залізнична станція Бірки-Великі (Borki Wielkie) кін. XIX ст. «Слідувати без зупинки» Паровозна водокачка Залізнична станція Бірки-Великі

ПриміткиРедагувати

  1. Борки-Великие — Железнодорожная станция — Справочник (рос.). Архів оригіналу за 22 лютий 2014. Процитовано 13 вересень 2009. 
  2. Концесію на спорудження залізниці отримала місцева спілка землевласників
  3. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.- Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.- 496 с.; іл. ISBN 978—617—655—000—6 c. 52
  4. [1]Jerzy Wolański. «Z dziejów Grzymałowa»
  5. Ustawa z dnia 28 stycznia 1932 r. o skupie kolei lokalnej Borki Wielkie — Grzymałów.
  6. [2]Авиация в советско-польском конфликте
  7. Мацелюх  Р., Побер Б., Ханас В. «Великі Бірки: З глибини віків до наших днів» Тернопіль: «Лілея», 2005. — С.43-44, 64.
  8. Nawloka Stanislaw. Personal Information.Yad Vashem The Holocaust Martyrs' and Heroes' Remembrance Authority[недоступне посилання з червня 2019]
  9. Troje Polakow odznaczonych medalem Sprawiedliwy Wśród Narodów Śwata

Джерела та літератураРедагувати

  • Ґранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. — Львів: Центр Європи, 1996. — С. 90.
  • Józef Skwarczyński. Rozwój sieci kolejowej pod zaborem austriackim // Artykuł w Inżynierze Kolejowym: nr 8-9 z 1926 r. (пол.)
  • Agresja sowiecka na Polskę w świetle dokumentów, 17 września 1939/ — Tom 2. — Warszawa, 1996. — S. 54, 58, 59, i 319. (пол.)
  • Кабанов П. А. Стальные перегоны. — М.: Воениздат, 1973. (рос.)
  • Jerzy Stopa. Wspomnienia. Biblioteka Podolska. Zeszyt 5. — Warszawa, 1997. — S. 30-35. (пол.)
  • Семенів, Олександр. Залізниці Австро-Угорщини.. Залізнична Тернопіль. Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 18 травень 2015. 

ПосиланняРедагувати