Відкрити головне меню

Екозона, біогеографічна область — найбільша за площею одиниця біогеографічного поділу поверхні Землі, що виділяється головним чином за спільністю історико-еволюційного розвитку її фауни і флори[1]. Екозони являють собою великі ділянки земної поверхні, де флора та фауна протягом тривалого часу розвивалися у відносній ізоляції. Екозони відокремлено одну від одної великими рисами рельєфу, такими як океани, великі пустелі або гірські хребти, що створюють бар'єри для міграції тварин і рослин[1]. Вони відповідають флористичному районуванню в ботаніці або зоогеографічним регіонам у зоології. Іншими словами, вони являють собою рослин та тварин у межах регіону, відокремленого географічними бар'єрами.

Екозони характеризуються спільною еволюційною історією рослин та тварин, що їх населяють. Здебільшого, усередині екозони флора і фауна характеризуються високим ступенем однорідності[1]. При переході ж від однієї області до іншої спостерігається різкий зсув таксономічного складу на рівні родів і родин[1]. Таким чином, вони відрізняються від біомів, або основних типів довкілля, які є поділом земної поверхні на основі живих організмів чи методів адаптації рослин і тварин до умов клімату, ґрунтів або інших умов. Біоми характеризуються подібними клімаксовими рослинностями[джерело?], незалежно від еволюційного походження певних видів тварин та рослин. Кожна екозона може включати велику кількість різноманітних біомів. Наприклад, тропічні дощові ліси Центральної Америки можуть бути схожими на тропічні дощові ліси Нової Гвінеї за характером рослинності, кліматом, ґрунтами, і т. д., проте ці ліси населено рослинами й тваринами, що мають різне еволюційне походження.

Розповсюдження тварин і рослин екозонами Землі багато в чому визначаються тектонікою плит, тобто розповсюдженням масивів суші протягом геологічної історії.

Термін «екозона» є порівняно новим, у такому значенні традиційно вживалися терміни «царство», «регіон», «біогеографічна зона» та інші[джерело?]. У деяких роботах вживався термін «континент», що приводило до непорозумінь через використання такого ж терміну в сенсі географічних континентів. Деякі автори, такі як Дж. Шульц, використовують термін «екозона» для посилання на біоми[джерело?].

Зміст

Екозони за класифікацією WWFРедагувати

 
Мапа шести (з восьми) екозон світу:
   Океанійську і Антарктичну екозони не показано

Екозони засновані переважно на біогеографічних районах за визначенням Pielou (1979) і Udvardy (1975). Група біологів, що працюють у Всесвітньому фонді дикої природи (WWF), розробила систему з восьми екозон у межах класифікації 800 екорегіонів суходолу[джерело?].

Інші класифікаціїРедагувати

Схема WWF загалом подібна до іншого поширеного поділу — системи Удварді[джерело?]. Основною відмінністю між ними є розмежування між Австралазійською і Антарктичною, Океанійською та Індомалайською екозонами. За системою WWF, Австралазійська екозона включає Австралію, Тасманію, Воллесію, Нову Гвінею, Східну Меланезію, острови Нову Каледонію та Нову Зеландію. За системою Удварді, Австралазійська екозона включає лише Австралію та Тасманію; Воллесія належить до Індо-Малайської екозони, Нова Гвінея і Нова Каледонія — до Океанійської, Нова Зеландія — до Антарктичної.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Дедю И. И. Биогеографическая область // Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев : Главная редакция Молдавской советской энциклопедии, 1989. — 406 с. — ISBN 5-88550-006-1.

ПосиланняРедагувати