Вікіпедія

Білі британці

Білі британці — етнорасова категорія, що використовується під час перепису населення у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. У результаті перепису 2021 року, білі британці нараховують 41.540.791 осіб, або 73,5 % від загальної кількості населення, в Англії, 2.814.427, або 90,9 %, в Уельсі[1] і 1.765.971, або 92,8 %, у Північній Ірландії[2].

Білі британці
Географічний розподіл білих британців у 2021 році (Англія та Уельс)
Кількість

Англія й Уельс — 44.355.218 (74,4%)

Англія — 41.540.791 (73,5%) Уельс — 2.814.427 (90,9%)

Північна Ірландія — 1.765.971 (92,8%)
Раса Білі
Походження Англи, сакси, юти, фрізи, пізніше - данці
Мова

Переважно англійська

Також: валлійська, шотландська гельська, ірландська, скотс, ольстерсько-шотландська, корнська, менська
Релігія Переважно християни та нерелігійні

Географічний розподіл ред.

Згідно з результатами перепису населення Сполученого Королівства 2011 року, білі британці складають найбільший відсоток населення в сільських районах, таких як Олердейл (99,4 %) і Коупленд (99,3 %) у Камбрії, Райдейл (99,4 %) у Північному Йоркширі, Норт-Норфолк (99,2 %) і Норт-Девон (99 %). До міст Сполученого Королівства із високим рівнем білого британського населення входять Суонсі (91,5 %), Кінгстон-апон-Галл (89,7 %), Плімут (92,2 %), Дарлінгтон (93,7 %), Белфаст (96,4 % відносяться до північноірландської категорії «білі»), Норвіч (84,7 %), Ліверпуль (84,8 %) і Челмсфорд (90 %). Унітарною адміністративною одиницею із найбільшою часткою білих британців є Редкар і Клівленд (97,6 %). За нею йдуть Нортамберленд (97,2 %), Гартлпул і графство Дарем (обидва по 96,6 %). Графством із найбільшою долею білих британців є Лінкольншир (93 %), за ним йдуть Ноттінгемшир, Норфолк і Вустершир (усі — понад 92 %). У лондонському регіоні найбільшу частку білих британців має Гейферінг (83,3 %), за ним йдуть Бромлі — 77,4 %, Бекслі — 77,3 % і Річмонд-на-Темзі — 71,4 %.[2]

Після перепису 2011 року у Великій Британії відсоток англійців та інших білих британців у Лондоні є найнижчим серед усіх регіонів Великої Британії: у 24 із 32 районів вони складають менше половини населення. Серед таких боро, зокрема, Ньюгем (16,7 %), Брент (18 %), Ілінг (30,4 %), Герроу (30,9 %), Тауер-Гемлетс (31,2 %), Вестмінстер (35,2 %) і Гекні (36,2 %). Незважаючи на це, кількість білих британців у Лондоні і досі перевищує чисельність усього Уельсу чи Північної Ірландії через високу загальну чисельність населення Лондона. Місто з найнижчим відсотком білого британського населення — Лестер (45,1 %), яке також є єдиним містом із часткою білих британців менше 50 % без урахування Вестмінстера. Найнижчий показник серед унітарних адміністративних одиниць мають Слау (34,5 %), за яким іде Лутон (44,6 %). Місцевим округ із найнижчою долею білих британців є Саутхолл Бродвей в Ілінгу (3,5 %), потім — Саутхолл Грін в Ілінгу; Грін-Стріт-Схід, Грін-Стріт-Уест і Північний Іст-Гем (усі в Ньюгемі) — це єдині місцеві округи із часткою менше п'яти відсотків.

Кількість та доля білих британців в установчих країнах Сполученого Королівства, 2001—2021
Рік
2001[3][4] 2011[5] 2021[6][7]
Кількість Частка Кількість Частка Кількість Частка
Англія 42.747.136 87 % 42.279.236 79,8 % 41.540.791 73,5 %
Шотландія 4.832.756 95,4 % 4.863.000 91,9 %
Уельс 2.786.605 96 % 2.855.450 93,2 % 2.814.427 90,9 %
Північна Ірландія 1.670.988 99,1 % 1.738.604 97,7 % 1.765.971 92,8 %

Білі британці серед школярів ред.

 
Географічний розподіл білих британців віком до 16 років у 2021 році (Англія та Уельс)

Останні роки спостерігається зменшення долі та абсолютної кількості білих британців та білих в цілому серед школярів Англії та Уельсу. Доля білих британців серед осіб до 16-річного віку складає 67,7 %.

Етнічна група Навчальний рік[8]
2020/2021 2021/2022 2022/2023
Кількість Частка Кількість Частка Кількість Частка
Усі білі 6.030.076 72,2 % 6.011.045 71,4 % 5.973.953 70,4 %
Білі британці 5.410.043 64,9 % 5.379.748 63,9 % 5.309.428 62,6 %

Прогнози ред.

Станом на 2021 рік білі британці і досі складають абсолютну більшість населення, проте протягом останніх десятиліть завдяки міграційній політиці їхня частка стрімко зменшується[9]. Так, за переписом населення 2001 року вони складали 87 % населення Англії[10], 2011 року — 79 %[10], а 2021-го — усього 73 %[6]. У Вельсі динаміка подібна: 96 %, 93 % і 90 % відповідно. Ба більше, зменшується також і чисельність білих британців.

У 2010 році демограф Девід Коулман опублікував дослідження, у ході якого він прогнозує майбутній демографічний спад білих британців у Британії, вказуючи, що вони стануть меншиною у Бірмінгемі та Лондоні протягом 2020-х років[11]. Він також підрахував, що приблизно з 2056 по 2066 рік тенденція до зменшення частки білого населення призведе до того, що у Великій Британії білі стануть меншиною[12]. Ним було розглянуто декілька сценаріїв. За одним із них, якщо іміграція складатиме до 254 тисяч осіб на рік, а еміграція білих британців — 74 тисяч осіб на рік, до 2051 року білі британці зменшаться до 59 % від загальної кількості населення, інші білі становитимуть 10 %, а небілі — 31 % населення. До 2066 року це неминуче призведе до того, що білі британці стануть меншиною. Проте динаміка міграції небілого населення, яка була актуальною на момент проведення та публікації дослідження, тільки посилилася: так, у 2022 році сальдо міграції становило понад 600 тисяч, з яких 100 % складають мігранти з країн поза меж ЄС[13].

Ці прогнози також розділяє демограф із Оксфордського університету Пол Морланд, який також бачить причину зменшення долі білих британців у міграційній політиці британського уряду[14].

 
Демографічна піраміда білих британців у 2021 році

Примітки ред.

  1. ↑ Population of England and Wales. www.ethnicity-facts-figures.service.gov.uk (англ.). 22 грудня 2022. Процитовано 29 липня 2023.
  2. ↑ а б Get data for your table | NISRA Flexible Table Builder. build.nisra.gov.uk. Процитовано 29 липня 2023.
  3. ↑ UK Government Web Archive. webarchive.nationalarchives.gov.uk (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  4. ↑ 1. DEMOGRAPHICS. www.gov.scot (англ.). 9 лютого 2004. Процитовано 29 липня 2023.
  5. ↑ 2011 Census: Key Results from Releases 2A to 2D. Scotland's Census (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  6. ↑ а б Ethnic group - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk (англ.). 29 листопада 2022. Процитовано 29 липня 2023.
  7. ↑ Get data for your table | NISRA Flexible Table Builder. build.nisra.gov.uk (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  8. ↑ Schools, pupils and their characteristics, Academic year 2022/23. explore-education-statistics.service.gov.uk (англ.). 8 червня 2023. Процитовано 29 липня 2023.
  9. ↑ Malik, Kenan (4 грудня 2022). White Britons are declining and immigrants help prop up Christianity. Does it matter?. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 31 липня 2023.
  10. ↑ а б UK Government Web Archive. webarchive.nationalarchives.gov.uk. Процитовано 31 липня 2023.
  11. ↑ Coleman, David (17 листопада 2010). When Britain becomes “majority minority”. dlv.prospect.gcpp.io (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  12. ↑ White Britons 'will be minority' by 2066, says professor. www.telegraph.co.uk (англ.). 2 травня 2013. Процитовано 31 липня 2023.
  13. ↑ Long-term international migration, provisional - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk. Процитовано 31 липня 2023.
  14. ↑ Демограф: через 40 років білі британські діти будуть меншістю в школах - Українська Служба - polskieradio.pl. polskieradio.pl (укр.). 13 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білі_британці&oldid=41748796