Білошниченко Кузьма Романович
Білошниче́нко Кузьма́ Рома́нович (нар. 1895 — 1945) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор (1943).
| Білошниченко Кузьма Романович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 листопада 1895 Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть |
21 травня 1945 (49 років) Москва, СРСР | ||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||
| Рід військ |
 кавалерія | ||||||
| Роки служби | 1918—1938, 1941—1945 | ||||||
| Звання |
 Генерал-майор | ||||||
| Формування | 5-й гвардійський кавалерійський корпус | ||||||
| Командування | 63-я кавалерійська дивізія | ||||||
| Війни / битви |
Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія ред.
Народився у 1895 році в селі Анастасівка[1], нині Роменського району Сумської області. Українець.
До лав РСЧА вступив у 1918 році. Учасник громадянської війни в Росії. Воював на Південно-Західному та Південному фронтах. У 1923—1924 роках воював проти басмачів у Східній Бухарі.
17 лютого 1938 року присвоєне військове звання комбриг.
До вересня 1938 року обіймав посаду командира 12-ї кавалерійської Кубанської козачої дивізії (м. Армавір) 4-го кавалерійського корпусу Північно-Кавказького військового округу[2].
17 вересня 1938 року увільнений з лав РСЧА і заарештований. Звільнений за відсутністю складу злочину у 1940 році. Перебував у запасі. У липні 1941 року вдруге призваний до РСЧА.
Учасник німецько-радянської війни з 1941 року.
З 22 серпня 1941 року по 7 липня 1944 року — командир 63-ї кавалерійської Корсунської Червонопрапорної дивізії, що діяла в складі 5-го гвардійського кавалерійського корпусу.
27 січня 1943 року присвоєне військове звання генерал-майор.
З липня 1944 року — заступник командира 5-го гвардійського кавалерійського корпусу[3].
Останнє місце служби — Південно-Уральський військовий округ. Помер від хвороби у травні 1945 року[4].
Нагороди ред.
Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (08.05.1943, 08.10.1943), орденами Кутузова 2-го ступеня (31.03.1943), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (24.04.1944), Червоної Зірки, медалями.
Пам'ять ред.
У місті Городище Черкаської області ім'ям генерала К. Р. Білошниченка названо вулицю[5].
Примітки ред.
- ↑ [недоступне посилання[недоступне посилання] История городов и сёл УССР. Сумская область][недоступне посилання](рос.)
- ↑ 12-я Кубанская казачья дивизия [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Немчинский А. Б. Осторожно, мины! — М.: Воениздат, 1973 [Архівовано 20 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Список офіцерського складу військових частин Південно-Уральського ВО, що загинули у німецько-радянську війну(рос.)
- ↑ В. Н. Перелыгина. Слава героев бессмертна [Архівовано 28 серпня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- Белошниченко, Кузьма Романович [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Страницы российской истории[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
- Нагородні листи на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.](рос.)