Відкрити головне меню

Білочуб Пантелеймон Федорович (нар. 1892(1892)пом. 1929) — анархо-махновець, учасник махновського руху на Донбасі.

Білочуб Пантелеймон Федорович
Белочуб Пантелеймон.jpg
Народження 1892(1892)
Російська імперія Старий Крим (смт) Маріупольський повіт
Смерть 1929(1929)
УРСР
Громадянство BlackFlag.svg Вільна територія УРСР
Приналежність Революційна повстанська армія України
Роки служби 1919-1921
Командування командир 2-ої кінної артилерійської батареї Катеринославського корпусу
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у селі Старий Крим Маріупольського повіту Катеринославської губернії. З 1917 р. — анархіст «з радянським ухилом» за характеристикою В. Ф. Білаша.

З березня 1919 року — учасник махновського руху, артилерійський командир. З осені до зими 1919 року — командир 2-ї кінної артилерійської батареї Катеринославського корпусу Революційної Повстанської Армії України (РПАУ).

У листопаді 1919 року командував 2-ю кінною батареєю. 8 листопада брав участь у розгромі 2-ї Терської дивізії, яка займала село Степове[1].

У листопаді 1919 року був залучений Полонським до більшовицької змови в Катеринославі, спрямованої на фізичне усунення лідерів махновщини.

2 грудня 1919 року заарештований махновською контррозвідкою, свідчив проти Полонського і був звільнений[2][3][4].

  • Брав участь у кампанії проти П. Врангеля восени 1920 року.
  • Брав участь у рейді махновців взимку 1920—1921 рр.
  • У лютому 1921 р. разом з групою артилеристів дезертирував з РПАУ і здався під амністію.

Після повернення в рідне село Пантелеймона обрали головою сільради села Старий Крим, ним він пробув до 1927 року[5].

У середині 1920-х Білочуб в анархістських колах був добре відомий, його збиралися запросити на підпільний з'їзд «Набату», який був запланований на серпень 1924 року в Харкові[6].

Після відставки Білочуб займався своїм господарством і демонстративно не хотів брати участь у громадській роботі. Цього ж року до нього приїхав таємний агент НКВД Віктор Білаш який шукав в Маріупольському окрузі підпільні махновські антибільшовицькі групи. Пантелеймон Федорович був обережним з Білашем, бо підозрював його в провокаторстві, на питання чи бере участь він в анархістських гуртках, він заявив «я втомлений, передихаючий анархіст», проте він сказав Білашу що поруч живе старий махновець Буданов[7].

За даними ОГПУ СРСР, у зв'язку з початком суцільної колективізації в 1928 р. група Буданова мала намір перейти від агітаційно-пропагандистської роботи до організації селянських анархічних партизанських загонів і з цією метою збирала зброю. Незадовго до нібито призначеного повстання, в кінці 1928 року, група була заарештована, обшуки виявили приховану зброю. За вироком ГПУ П. Білочуб і ще один активний колишній махновець Буданов були розстріляні[8][9].

Політичні поглядиРедагувати

  • У вливання анархістських комун, в більшовицькі структури він не вірив і виступав проти співпраці анархістів із більшовиками.
  • Виступав проти пропаганди ідей анархізму серед молоді, він говорив: «негарно анархістам виховувати молодняк, щоб потім він був ув'язнений в в'язниці». Він вважав що, треба було витримати час, зберегти старі махновські кадри та, якщо настане війна, то ці кадри обростуть новими, тобто молодняком[10].

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 373
  2. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 404
  3. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 402
  4. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 405
  5. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 136
  6. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 135
  7. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 136
  8. http://anarchy.clan.su/publ/istorija/anarkhicheskoe_podpole_avtor_dubovik_a_v_dnepropetrovsk/1-1-0-3
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 березень 2016. Процитовано 28 березень 2019. 
  10. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 326